Проект «Україна». 30 червня 1941 року, акція Ярослава Стецька - Данило Борисович Яневський

дня 30 червня 1941 р. на зборах українського громадянства, походить з волі цілого українського народу. Безпосереднім виразником цього Акта й усіх наших змагань була й є Організація українських націоналістів під проводом Степана Бандери… Боротьбу цю провадить український народ під проводом ОУН і її провідника Степана Бандери. У тій боротьбі складала і складає ОУН безконечні гекатомби (жертви)… Нова Українська Держава, базуючись на повній суверенності своєї влади, стає добровільною в рямці нового ладу Європи, який творить вождь німецької армії й німецького народу – Адольф Гітлер…Отже, будемо з ними (тобто також і з «іншими народами і державами, які прийшли нам у цей спосіб з найбільшою поміччю» та проти «марксистсько-московської» потвори. – Д.Я.) дальше йти й дальше боротися».[207]

5 липня голова українського уряду надіслав берлінському «колезі» («фюреру і рейхсканцлеру») повідомлення про подію 30 червня і запевнення у своїй лояльності та підтримці[208] – очевидно надзвичайно актуальній для Гітлера саме в цей момент. Без цієї «підтримки і лояльності» Стецька та його уряду, а це можна трактувати саме так, фюрер Німеччини свого життя не уявляв.

Другий напрямок діяльності Стецька – формування Українського державного правління, згідно з «правом», наданим йому Бандерою.

Історія цієї інституції оповита густим туманом, адже немає ні документів, ні автентичних свідчень хоч якоїсь діяльності цього «уряду».

Чи не єдине, мені відоме, – спомини Володимира Лисого та Романа Ільницького. Співставивши їх між собою, ми можемо скласти інший список «уряду» новопосталої «української держави» Ярослава Стецька.

Хто такі члени «Державного/Крайового Правління»? Варіант 2

Список цей такий:

Ярослав Стецько – голова,

професор Маріян Панчишин – перший заступник голови,

Лев Ребет – другий заступник,

Володимир Стахів – «ресорт заграничних справ»,

Володимир Лисий – «ресорт внутрішніх справ» («державні секретарі» при цьому «ресорті» – Микола Лебідь та д-р Кость Паньківський),

Всеволод Петрів – «ресорт військових справ» («держ-секретарі» – Роман Шухевич та Олекса Гасин),

д-р Юліян Павликовський – «ресорт торгівлі і промислу» («держсекретарі» – Дмитро Яців та Роман Ільницький),

професор Євген Храпливий – «ресорт сільського господарства»,

професор Володимир Радзикевич – культури і освіти,

Ілярій Ольховський – фінансів,

Андрій П’ясецький – лісництва,

Олесь Гай-Головко – пропаганди,

Ярослав Старух – державний секретар,

Іван Клим (так у тексті; правильно – Іван Климів. – Д. Я.) (Легенда) – міністр «політичної координації».

Таким чином, згідно з цим списком, маємо 20 осіб, в т. ч. шість «держсекретарів». Цей список, у свою чергу, радикально суперечить іншому, опублікованому Володимиром Сергійчуком з посиланням на оригінальний машинописний документ, який зберігається у фонді 3833 ЦДАВОВУ. – Оп. 1. – Спр. 10. – Арк. 13[209] та укладачами збірки «Проголошення Акта відновлення Української Держави…»,[210] які наводять той самий документ з посиланням на той самий фонд, але на інші сторінки – з 1 по 4.

Хто такі члени «Державного/Крайового Правління»? Варіант 3

Машинописний документ, згідно з виданням 2001 р., не має дати, а згідно з публікацією 2006 р., датований 4–5 липня і є «машинопис, з рукописними додатками, копія» і має примітку «видано в українській і німецькій мовах, у 2-х примірниках». В обох випадках документ має примітку «Відпис з Декрету іменувань за порядковими числами».

Тепер читаємо:

1. Євген Храпливий – «ресорт Рільництва»,

2. Кость Паньківський – «заступник члена УДП у справах адміністрації»,

3. Л. Ребет – перший заступник Голови Правління,

4. Володимир Лисий – «Адміністрація»,

5. Олександр Барвінський – «заступник по справах Нар. Здоровля»,

6. Микола Лебідь – «Безпека»,

7. «Прізвище і посада нерозбірливі» (примітка укладача),

8. Іван Крипякевич «(Народна Освіта (не приняв)»,

9. Микола Мостович – «Заступник по справах Нар. Освіти і виховання»,

10. Всеволод Петрів – «військові справи»,

11. «Com.» Олекса Гасин – «1-й Заступник по військових справах»,