Науково-практичний коментар до цивільного законодавства України - Колектив авторів

962 ЦК кожна із двох частин подвійного складського свідоцтва повинна мати ідентичні підписи уповноваженої особи та печатку товарного складу. Під уповноваженою особою тут розуміється не обов’язково орган юридичної особи (сертифікованого товарного складу), а будь-яка особа, уповноважена органом юридичної особи. Наявність такого повноваження доцільно було б ретельно перевіряти, оскільки в Цивільному кодексі 2003 р. не міститься положення про те, що право на представництво може випливати із обставин, за яких діє представник. Стаття 963. Права володільця складського та заставного свідоцтва

1. Володілець складського та заставного свідоцтва має право розпоряджатися товаром, що зберігається на товарному складі.

2. Володілець лише складського свідоцтва має право розпоряджатися товаром, але цей товар не може бути взятий зі складу до погашення кредиту, виданого за заставним свідоцтвом.

3. Володілець лише заставного свідоцтва має право застави на товар на суму відповідно до суми кредиту та процентів за користування ним. У разі застави товару відмітка про це робиться на складському свідоцтві.

1. Як і будь-який поклажодавець, поклажодавець, який передав товар для зберігання на товарному складі на підставі подвійного складського свідоцтва, має право розпоряджатись своїм товаром, в тому числі поклажодавець має право в будь-який момент забрати свій товар зі складу. Плата за зберігання при цьому вноситься за період фактичного зберігання, якщо інше не передбачено договором. Право розпоряджатися товаром, переданим на зберігання на підставі подвійного складського свідоцтва, визнається за володільцем свідоцтва.

2. Якщо у зв’язку з заставою товару, що зберігається на підставі подвійного складського свідоцтва, та передачею заставного свідоцтва заставодержателю у поклажодавця залишилось лише складське свідоцтво, ч. 2 ст. 963 ЦК визнає за ним право розпоряджання товаром. Але забрати товар зі складу поклажодавець за таких умов права не має.

3. Право заставодержателя (володільця заставного свідоцтва) на заставлений товар обмежується сумою кредиту та відсотків за користування ним. Проте сторони договору застави вправі встановити, що за рахунок заставленого товару задовольняються і інші вимоги заставодержателя, передбачені ч. 2 ст. 589 ЦК (всі або деякі із них).

Стаття 964. Передання складського та заставного свідоцтва

1. Складське та заставне свідоцтва можуть передаватися разом або окремо за передавальними написами.

1. Відповідно до ч. 3 ст. 29 Закону «Про сертифіковані товарні склади та прості і подвійні складські свідоцтва» [180] закони та інші нормативно-правові акти до приведення їх у відповідність з цим Законом застосовуються у частині, що не суперечить цьому Закону. Названий Закон не передбачає передання за передавальним написом складського і заставного свідоцтва разом. Але положення ст. 964 ЦК, що передбачає таке передання, не слід тлумачити так, що воно суперечить ч. 3 ст. 29 названого Закону, тому воно підлягає застосуванню.

Стаття 965. Просте складське свідоцтво

1. Просте складське свідоцтво видається на пред’явника.

2. Просте складське свідоцтво має містити відомості, встановлені пунктами 1,2, 4, 7 та абзацом дев’ятим частини другої статті 962 цього Кодексу, а також вказівку на те, що воно видане на пред’явника.

3. Документ, що не відповідає вимогам цієї статті, не є простим складським свідоцтвом.

1. Просте складське свідоцтво має відповідати формі, що встановлена законодавством (частина друга ст. 5 Закону «Про сертифіковані товарні склади та прості і подвійні складські свідоцтва»). На цей час така форма не затверджена. Якщо просте складське свідоцтво оформлене з порушенням вимог, встановлених ч. 2 ст. 965 ЦК, такий документ не є простим складським свідоцтвом, а договір зберігання, що відповідає вимогам зберігання на сертифікованому товарному складі в таких випадках, не може вважатись укладеним. Проте в таких випадках немає підстав заперечувати укладення договору зберігання, на який не поширюються правила про зберігання на сертифікованому товарному складі.

2. Просте складське свідоцтво не називається цінним папером ні в Цивільному кодексі, ні в Законі. Але в ст. 1 Закону складські свідоцтва визначаються як товаророзпорядчі складські документи, що засвідчують право власності. Складські свідоцтва підпадають під визначення цінних паперів (ч. 1 ст. З Закону «Про цінні папери та фондовий ринок» [189]) і належать до категорії товаророзпорядчих цінних паперів (п. 6 ч. 5 ст. З названого Закону). Просте складське свідоцтво видається на пред’явника. У ньому не передбачено зазначення на найменування особи, від якої прийнято товар на зберігання, її місцезнаходження або місце проживання. Тому до простих складських свідоцтв мало б застосовуватись правило ч. 1 — 2 ст. 4 Закону «Про цінні папери та фондовий ринок», відповідно до якого цінні папери на пред’явника обертаються вільно. Передання шляхом повного індосаменту передбачено цим Законом тільки стосовно іменних цінних паперів. Проте не можна заперечувати право законодавця встановлювати будь-які спеціальні правила. З урахуванням цього підлягають застосуванню спеціальні правила Закону, відповідно до яких хоч просте складське свідоцтво і видається на пред’явника (ч. 1 ст. 965 ЦК; частина перша ст. 3 Закону), передання прав, встановлених простим складським свідоцтвом, здійснюється шляхом його передання іншому держателю за зробленим на простому складському свідоцтві передавальним написом (частина перша ст. 21 Закону). Відповідно до ст. 25 Закону передавальний напис обов’язково має містити повне найменування юридичних осіб чи прізвища, імена та по батькові володільця простого