Голі чи покриті: Світова історія одягання та оголення - Мінеке Схіппер

з’являтися до школи з оголеною шиєю, голими руками і ногами чи колінами. У наш час християни майже не відрізняються одягом від усіх інших, хоча все ще залишаються групи ортодоксів, які одягаються стриманіше чи навіть похмуріше, ніж їхні чутливі до моди сучасники. Існують також і ревно побожні жінки, що ходять до церкви лише з покритою головою223. Правила стосовно одягання, що беруть початок з біблійного тексту, більшість християн двадцять першого століття переважно не тлумачить буквально: вони змістили ці примусові приписи в культурну площину патріархальних отців церкви. То помітнішою видається буквальність сприйняття давніх настанов і релігійних переказів щодо одягання, які іслам інтерпретує вустами багатьох мусульманських священнослужителів. Ця виразна буквальність особливо проглядається у зростанні уваги до покривання тіла серед вірних мусульман минулих років.
Покрита осорома в ісламі

Давньоєврейське слово erwah і арабське слово awrah (мн. awratain) мають одне й те саме значення: інтимні місця, що їх потрібно покривати. І єврейський erwah, і мусульманський awrah відповідно стосуються частини тіла від пупця до коліна в чоловіків і цілого тіла жінки зверху донизу, які строге духовенство визнало територією осороми. Отож, ці частини тіла мусять бути прикриті, за винятком обличчя і рук, але в ортодоксальному варіанті навіть ці ділянки мають залишатися невидимими для всіх, окрім членів сім’ї. З приводу цього в самому ісламі існують різні погляди, яким мусульмани і немусульмани приділяють значно менше уваги. Про це детальніше згодом.

Хіджаб, що зараз більш відомий як мусульманська хустка, походить зі слова hajaba і означає арабською «покривати», або «ховати». Це слово, значення якого поступово стало ширшим і набуло змісту для жінок «покривати себе», насправді спочатку означало: чистий, непорочний, покірний, зі скромною зовнішністю і поведінкою. Така вимога стосувалася всіх вірян – і чоловіків, і жінок. Під цим поняттям сьогодні здебільшого розуміють хустку, якою мусульманські жінки покривають одночасно голову і тіло. Попри те що консервативні вчені наполягають на тому, щоб жінки ховали і обличчя, і руки, усе-таки дозволено оголювати руки лише тоді, коли ті не зумовлюють фітну (fitna), тобто сліпу пристрасть: «Якщо вона красива й прикрашає свої обличчя та руки зовнішніми принадами чи суспільство навколо позбавлене моральних чеснот, що в ньому чоловіки навіть не відводять поглядів, тоді жінці заборонено відкривати обличчя і руки»224.

Фітна, що має конотації «випробування, нещастя, страждання чи тягаря», – важливий концепт в арабській мові. Оригінальне значення спорідненого дієслова «спалювати» вживали тоді, коли йшлося про виплавлення золота і срібла, воно вплинуло на значення інших слів, як-от «випробовувати» (зокрема, у сенсі випробовувати когось на міцність); «порушувати громадський мир»; «зваблювати», «спокушати», «зачаровувати», «крутити голову». У сучасній арабській літературній мові фітна підсилює такі значення, як «шарм», «виклик», «привабливість»; «чарівність», «миловидість», «принадність», «заворожливість», «звабливість»; «пристрасть», «інтрига»; «бунтарство», «нестриманість», «розбрат», «розкол», «міжусобиця»225.

Згідно з консервативними поглядами, виникає небезпека того, що хіджаб можуть використовувати в розумінні «мирської слави».

Одежа слави – це будь-яке вбрання, яке носить певна особа з метою прославитися. Це може бути дуже добротний одяг, який підкреслює захоплення життям у цьому світі, або ж убогої якості, щоб показати брак інтересу до земного життя… Аллах змусить [цю персону] вбрати одяг смиренності в день Страшного суду [і] тоді поринути в полум’я226.

Які аргументи наводить Коран, перекази (хадиси) і пізніші мусульманські тексти, аби виправдати релігійний підтекст одягу, і як сучасні мусульмани ставляться до цих успадкованих з інших поколінь звичок одягання? Це запитання, на які ісламські вчені впродовж усієї історії відповідали в різний спосіб. Гострі дискусії на цю тему точаться ще й досі – знову увагу фокусують радше на жіночій манері одягання, ніж на чоловічій.

Мусульманська традиція та чоловіча одежа

В ісламі, як і в юдаїзмі та християнстві, чоловікові з давніх-давен забороняли одягати жіночий одяг, а жінці – відповідно навпаки. Відмінність між обома статями мусила бути очевидною. Згідно з твердженнями хадисів авторитетного збирача текстів Аль-Бухарі (810–870 рр.), «пророк Магомет, Посланець Аллаха (хай буде з ним мир і благословення Аллаха), прокляв чоловіків, що подобають на жінок, і осіб жіночої статі, які нагадують стать протилежну». Суворі представники духовенства вимагають від сучасного чоловіка бути схожим на пророка (спочатку пропонують уявити собі Магомета на вигляд). За часів пророка, дізнаємося далі, чоловічі штани не могли опускатися нижче щиколотки, бо цю звичку приписували жінкам. Такий переступ вважався серйозним гріхом для чоловіка, як переказує імам Мухаммед аль-Бухарі, пророк Магомет застерігав, що той, хто носить штани довжиною поза кісточки (мал. 13 кольор. вкладки), «горітиме в пекельному вогнищі Судного дня»227.

Те саме прокляття впаде на чоловіка, який поголить бороду, позаяк той, хто чинить подібне, нагадує ззовні жінку. Вірні мусульмани мають іще одну підставу, щоб відрощувати бороди. У такий спосіб ушановують вони всіх пророків, зосібна пророка Магомета. У той час мусульманські чоловіки запускали бороди, аби відрізнятися від інших, подібну пораду часто дають і сучасним мусульманам. Ця традиція була популярна ще задовго до зародження ісламу, про що свідчать вавилонські та древньоєгипетські зображення, не виняток і юдейський звичай – завжди носити ефектні бороди.

Згідно з переказами, для чоловіків діяв мусульманський дрес-код, або чоловічий хіджаб, що дуже нагадував юдейські традиції. Коротко його можна описати так:

• У всі часи обов’язковим вважається прикривати так звані осоромні місця, awratain, від пупця до коліна, спереду і ззаду.

• Вказані ділянки тіла заборонено оголювати на людях, як і дивитися на них (виняток становлять лише одружені пари).

• Чоловік повинен покривати awratain під час молитви.

• Штани не повинні сидіти штивно, мають бути широкі та непримітні.

• Одяг не повинен бути схожий на такий, який зазвичай вважається жіночим костюмом.

• Заказано вибирати тонку тканину, з-під якої просвічується тіло, тоді awratain так само опиниться на виду.

• Вбрання не має бути одягом слави, гордості або марно­славства.

• Одяг не повинен бути зроблений з чистого шовку.

• Чоловікам заборонено носити навіть нечисте (з домішками) золото228.

У наш час ортодоксальні священнослужителі придумали ще кілька нових правил: відомі західні марки одягу чванькуваті, відтак обирати їх заборонено, адже мусульманин одягається просто й