Нові коментарі
15 листопада 2024 18:15
Шановна пані Галино, дякуємо Вам за Вашу творчість! Ми виправили вказану Вами неточність. Дякуємо за проявлену увагу. З повагою, адміністрація сайту
З Божою правдою
3 липня 2024 02:48
Щиро вам дякую за увагу до моєї казки з книги казок ''Богданія''. На кожному з двох сайтів, з якого ви могли передрукувати цю казку, у змісті
З Божою правдою
Українські Книги Онлайн » Наука, Освіта » Герої Українського неба. Пілоти Визвольної Війни 1917-1920 рр. - Ярослав Юрійович Тінченко

Герої Українського неба. Пілоти Визвольної Війни 1917-1920 рр. - Ярослав Юрійович Тінченко

Читаємо онлайн Герої Українського неба. Пілоти Визвольної Війни 1917-1920 рр. - Ярослав Юрійович Тінченко
у своїй кімнаті. Це була мовчазна людина, москаль з походження, який важко переживав драму російської армії» (Авиаторы — кавалеры ордена Св. Георгия и Георгиевского оружия периода Первой мировой войны 1914–1918 годов, биографический справочник. — Москва. — 2006. — С. 93; Франко А. Летунський відділ УГА// Літопис Червоної Калини. — Львів, 1937. — Ч. 11. — С. 9)

Гумецький Орест (10.02.1891-5.02.1919), поручик, авіаційний технік. Народився в с. Далєба Дрогобицького повіту, Галичина. На початку Першої світової війни мобілізований до австро-угорської армії; воював у складі 27-го лан дверного полку. 1.12.1918 вступив до Галицької армії, згодом — до Летунського відділу. Загинув від вибуху авіаційної бомби під час проведення практичного заняття. Похований у м. Красне (ЦДАВОУ. — Ф. 2188. — Оп. 2. — Спр. 136. — С. 9-зв-10; Українська Галицька Армія, матеріали до історії. — Вінніпег, 1968. — Т. 4. — С. 101).


Єгоров Олександр Іванович (15.03.1889–1961), сотник, військовий льотчик. Закінчив Херсонське реальне (1908) та Єлисаветградське кавалерійське училища (1910). Брав участь у Першій світовій війні в складі 9-го гусарського Київського полку. У 1916 р. закінчив винищувальне відділення Севастопольської військової авіаційної школи. Потому служив у 12-му корпусному авіаційному загоні на Південно-Західному фронті; відзначився як військовий льотчик. Останнє звання у російській армії — штабс-ротмістр З 16.12.1917 військовий льотчик 1-го Українського авіаційного загону військ Центральної Ради, з кінця грудня 1917 р. — його командир. Залишався на цій посаді протягом 1918 р., коли загін кілька разів перейменовувався (на 1-й Український армійський, 1-й Запорізький, 2-й гарматний 8-го Катеринославського корпу- ' су та 46-й) і в листопаді перейшов на бік Директорії. З червня 1919 р. виконував обов’язки інспектора авіації Повітряного флоту УНР. 22.07.1919 призначений інспектором авіації Повітряного флоту УНР. З вересня 1919 р. — в. о. інспектора Повітряного флоту УНР. Обставини служби О. Єгорова у листопаді-грудні 1919 р. точно не відомі. За даними, які вже мешкаючи в СРСР поширював він сам, 18.11.1919, пілотуючи літак в районі Вапнярки-Бірзули, він нібито зазнав аварії та як полонений білогвардійців потрапив до Одеси. Однак більш вірогідно, що у листопаді 1919 р. він залишався з рештками особового складу української авіації у Кам’янці-Подільському, а коли залишки Дієвої армії УНР вирушили у Зимовий похід, з групою добровольців-авіаторів відбув до Одеси, де від початку 1920 р. служив (як помічник командира) у 1-го Галицького авіаційного загону РСЧА, який тоді перебував на одеському заводі «Анатра». 26–27.04.1920, під час захоплення загону в Козятині, зник за загадкових обставин. Про перебіг служби у 1920–1923 рр. відомостей немає.

У 1923 р. прибув з Москви до Єлисаветграда, де певний час викладав в Українській кавалерійській школі ім. С. Будьонного. З 1925 р. — викладач Військово-повітряної академії ім. Жуковського у Москві, начальник штабу навчальної ескадрильї ім. В. І. Леніна. У 1931 р. арештований за справою «Весна» (сфабрикована ДПУ «контрреволюційна змова колишніх офіцерів проти радянської влади»), згодом звільнений з ув’язнення, але без права повертатися до авіації. Став одним з організаторів і керівників Центрального будинку авіації та космонавтики у Москві, де працював до останніх днів життя. Помер і похований у Москві (ЦДАВОУ. — Ф. 1075. — Оп. 1. — Спр. 49. — С. 1–2; Оп. 2. — Спр. 37. — С. 223; Білон П. Спогади. — Пітсбург. — 1952. — С. 45; Волков С. В. Офицеры армейской кавалерии. — Москва, 2004. — С. 196–197; матеріали з власного архіву автора)


Жарський Іван, десятник, військовий льотчик. З січня 1919 р. служив у Летунському відділі Галицької армії. 25.05.1919 на літаку «Ллойд» Ц.5 перелетів на територію Чехословаччини й там був інтернований. Згодом виїхав до Відня, де протягом 1919–1920 рр. працював у представництві ЗОУНР. У 1920–1921 рр. знаходився у складі Української бригади у містах Німецьке Яблонне та Йозефів (Франко П. Летунський відділ УГА//Літопис Червоної Калини. — Львів, 1937. — Ч. 11. — С. 10).


Іван Жарський, фото 1920-х років.

З колекції Юлії Олійник


Жаховський Олександр Григорович (?-12.03.1961), підполковник, військовий льотчик. 1912 р. завершив навчання в Єлисаветградському кавалерійському училищі та призначений у 5-й драгунський Каргопольський полк, у кладі якого брав участь у Першій світовій. Під час війни закінчив військову авіаційну школу. Останнє звання — ротмістр. З весни 1918 р. перебував на службі в авіаційних частинах військ Центральної Ради. Від серпня 1918 р. обіймав посаду командира 1-го гарматного загону 8-го Катеринославського авіаційного дивізіону Армії Української Держави. 25.07.1918 звільнений з військової служби за власним бажанням. За кілька тижнів знову вступив на українську військову службу та був призначений льотчиком 1-го гарматного загону 6-го Полтавського авіаційного дивізіону. Після початку Протигетьманського повстання очолив рештки 6-го Полтавського авіаційного дивізіону, із якими згодом влився до 1-го Українського (Запорізького) загону Повітряного флоту УНР. З червня 1919 р. — командир 1-го Запорізького авіаційного загону Армії УНР, з 19 березня 1920 р. — помічник командувача Повітряного флоту УНР. У період з травня 1920 р. до кінця 1922 р. був командиром 1-ї Запорізької авіаційної ескадрильї УНР, після розформування якої мешкав у Польщі. Згодом емігрував до Бразилії. Помер і похований у м. Сан-Паулу, (Незабытые могилы. — Москва, 1999. — Т. 2. — С. 518).

О. Г. Жаховський, фото 1919 р. Фото з приватної колекції автора


Залозний Никандр Семенович (3.11.1890-?), сотник, військовий льотчик. Народився у м. Харцизьк. Закінчив Севастопольську військову авіаційну школу (1916), з 2.08.1916 служив військовим льотчиком у 14-му корпусному авіаційному загоні, згодом — 30-го. У 1917 р. отримав звання штабс-капітана. Протягом 1918 р. служив у 2-му Подільському авіаційному дивізіоні Армії Української Держави, у складі якого в грудні відбув до Летунського відділу Галицької армії. Був військовим льотчиком, а з березня 1919 р. — командиром 2-ї летунської сотні Летунського відділу Галицької армії. У листопаді 1919 р. разом із Летунським відділом ГА перейшов до складу авіації Збройних сил Півдня Росії. З 19.11.1919 призначений до 6-го авіаційного дивізіону Збройних сил Півдня Росії, із яким пізніше евакуйований до Грузії. Подальша доля невідома (ЦДАВОУ. — Ф. 2188. — Оп. 2. — Спр. 136. — С. 15-зв-16; дані, надані російським

Відгуки про книгу Герої Українського неба. Пілоти Визвольної Війни 1917-1920 рр. - Ярослав Юрійович Тінченко (0)
Ваше ім'я:
Ваш E-Mail: