Українські традиції - Автор невідомий

Після смерті батька молодий лікар відпустив своїх рабів, продав і роздав бідним усе добро й посвятив себе виключно безплатному лікуванню хворих. Він зціляв усі недуги іменем Христа. Чутка про чудесного цілителя, якого народ прозвав Пантелеймоном, «всемилостивим», рознеслась повсюди і викликала заздрість інших лікарів. Довідавшись, що молодий лікар християнин і іменем Христа зціляє хворих, вони донесли про це імператорові Максиміану. Той звелів прикликати до себе Пантелеймона і, гамуючи свій гнів, прийняв його ласкаво.

«Я чув про тебе, Пантелеймоне, – сказав він, – що ти ганьбиш богів, а вихваляєш розп'ятого Христа. Я не хочу цьому вірити і сподіваюсь, що ти негайно принесеш жертву нашим богам». Тоді Пантелеймон, не боячись мук, які на нього чекали, заявив імператорові, що він відрікся від богів язичників і вірить в одного істинного Бога і Його Сина Ісуса Христа. Щоб довести силу своєї віри, він запропонував Максиміанові, щоб той звелів принести невиліковно хворого і прикликати жерців, аби вони молили богів про його зцілення. Імператор згодився. Принесли хворого, та як не старалися жерці, хворому ставало все гірше й гірше. Тоді Пантелеймон відіслав жерців, прочитав молитву, підійшов до умираючого хворого і сказав: «В ім'я Господа Ісуса Христа, встань!» Хворий тут же підвівся і відчув себе майже здоровим. «Великий Бог християн!» – вигукнули присутні, і багато з них почали вірувати в Христа. Але імператор приписав силу святого Пантелеймона чаклунству і, слухаючи намови жерців, звелів піддати його страшним тортурам. Ніякі катування не діяли на святого юнака: ні кипляче олово в котлі, ні море, куди кинули його з каменем на шиї, ні голодні звірі, до яких його вкинули, ні колесо з гострими ножами, до якого він був прив'язаний. З вірою в Бога, котрий явився йому під час страждань, Святий ішов на смерть радісно, оспівуючи милість і силу Божу. Сам подавав знак, щоб проводили страту, бо воїни, яким було наказано відрубати йому голову, впали до його ніг, визнаючи Христа, і благали мученика простити їм. Коли страта була завершена, оливкове дерево, до якого був прив'язаний мученик, раптом вкрилося свіжими плодами. Побачивши це, багато присутніх навернулися до істинного Бога, але благодать не торкнулась серця Максиміана, і він звелів зрубати оливкове дерево і спалити тіло мученика; але воно залишилось цілим і в огні, і було поховане благочестиво християнами.

Святий Пантелеймон помер 27 липня 305 року в Нікомідії. Частина його мощей була перенесена на гору Афон в руський монастир св. Пантелеймона, де вони зберігаються й до цього часу.

Тропар свята: Стратотерпче святий і цілителю Пантелеймоне, моли милостивого Бога, щоб прощення гріхів подав душам нашим.

Як відомо, за царювання Константина Великого його мати, рівноапостольська цариця Єлена, дісталась до Єрусалима, щоб відшукати Хрест Господа нашого Ісуса Христа. Вона його знайшла, і всі люди поклонялись Чесному Животворящому Хресту. Це свято Воздвижения, тобто піднесення Чесного Хреста, святкується 14 вересня (ст. ст).

Хрест Господній зцілював хворих людей. У Константинополі, за усталеним обрядом, починаючи з 1 серпня (за ст. ст.) Чесний Хрест проносять міськими вулицями і площами для освячення міста й запобігання всіляким хворобам. Увечері перед 1 серпня готують хрест на св. престолі Софійської церкви, звідти потім виносять його для поклоніння народові і далі носять по місту до дня Успіння Богородиці. Цей обряд збігається з іншим обрядом Грецької Церкви – освячення води в придворному Константинопольському храмі у перший день кожного місяця, крім січня, коли вода святиться 6-го числа, і вересня, коли святиться 14-го числа.

У народі перший день серпня називають першим днем Спаса; день Преображення Господнього, 6 серпня – другим днем Спаса; 16 день перенесення нерукотворного образа Господнього – третім днем Спаса. Руські князі, як Константин Великий, у походи, на війну брали з собою ікони й Животворящий Хрест Господній.

Так, у 1164 році Володимирський князь Андрій Боголюбський виступив проти казанських болгар і мусульман. У його військах була ікона Богоматері і Чесний Хрест, два пресвітери у священних шатах носили цю святиню. Перед битвою великий князь зі слізьми на очах молився перед святими образами і приймав святі таїнства. За його прикладом молились воїни, цілували Хрест та ікону.

1 серпня, в день бою, великий князь побачив чудесне знамення допомоги Господа. Світле проміння від ікони Спасителя і Богоматері осяяло все військо. Воїни, освітлені Божественним сяйвом, швидко перемогли ворогів.

Повернувшись на місце бою, де воїни князя стояли біля грецького образа Богоматері, який був привезений з Вишгорода, Андрій упав перед святою іконою, своїми слізьми виявив подяку Господові.

У тойже час грецький імператор Мануїл (1143—1180), у військах якого були ікони Спасителя, Богородиці Силуанської і хрест, одержав перемогу над персами.

Руський князь і грецький імператор повідомили один одного про свої перемоги над ворогами з Божою допомогою. Обидва прославили Бога, після поради зі своїми святителями, з благословення Константинопольського патріарха Луки, встановили в 1-й день серпня особливий празник подяки Христу Спасителю і Пречистій Його Богоматері за одержані перемоги.

Нині на ранішньому Богослужінні хрест виносять для поклоніння і цілування його, а в день Воздвижения і пізніше несуть на джерела, озера, колодязі та інші