Українські традиції - Автор невідомий

Св. Володимир, будучи уже похилого віку, не довіряв своїм старшим синам Святополку та Ярославу. Він викликав до себе Бориса і дав йому завдання виставити військо проти печенігів, що напали на Київську Русь. Не зустрівши ніде ворога, Борис повернувся назад і стояв близько річки Альти, коли одержав звістку про смерть батька. Дружина умовляла його йти на Київ і хотіла його проголосити Великим князем. Але молодий князь відмовився. Засмучений смертю свого батька, він утішився молитвою і не вживав ніяких заходів проти лихих дій старшого брата Святополка. Святополк, зайнявши престол у Києві, послав своїх вірних людей схопити князя. Вони віроломно увірвалися до намету князя Бориса, перебили охорону і пораненого князя привезли до Києва, до Святополка, котрий звелів своїм людям всадити меча в серце Борисове.

Тіло забитого князя було поховано у Вишгороді, в церкві св. Василя. Умертвивши Бориса, Святополк вирішив убити й князя Муромського Гліба і послав до нього гінця сказати, що батько хворий і хоче бачити його. Гліб повірив йому і поспішив до Києва. По дорозі, біля Смоленська, його зустрів гонець від Ярослава, який повідомив, що батько вже помер, Борис уже вбитий Святополком і що на нього також чигає смерть. Застереження Ярослава прийшло дуже пізно, зловмисники, послані братовбивцею, зарізали його, коли він молився за батька і брата. Тіло його було залишене на березі річки і прикрите хмизом. Лише через деякий час його було знайдено і поховано в Смоленську.

Через чотири роки після смерті братів Ярослав завдав нищівної поразки Святополку і, прогнавши його, зайняв великокняжеський престол у Києві. По закінченні війни він переніс тіло брата Гліба із Смоленська у Вишгород в церкву св. Василя і поклав поряд з тілом брата Бориса. Пізніше, коли ця церква згоріла, над гробницями обох князів відбувалися зцілення і були чудесні знамення. Ярослав побудував нову церкву і, відкривши гробницю своїх братів, знайшов нетлінні тіла святих мучеників, пам'ять яких свята Церква з тих пір святкує 24 липня, день загибелі святого князя Бориса. На місці старої церкви, яка стала непридатною, князь Ізяслав у 1072 році побудував нову церкву в пам'ять святих князів Бориса і Гліба. До неї були перенесені мощі святих стратотерпців 2 травня, і з тих пір у цей день установлено святкувати перенесення святих мощей князів Бориса і Гліба. Вдруге переносили мощі за Володимира Мономаха 2 травня 1115 року в нову, побудовану ним церкву.

Тропар свята: Правдиві стратотерпці і істинні Євангелія Христового послухачі, доброчесний Романе з незлобивим Давидом, ви не спротивилися ворогові-братові, що вбив ваші тіла, а душ не міг діткнутися. Нехай, отже, плаче злий властолюбець, а ви, радіючи з ангельськими ликами, стоячи перед Святою Тройцею, моліться за вашу рідну землю, щоб вона від Бога ласку мала, і за спасіння синів її вірних.

Святий великомученик Пантелеймон, що означає по-грецькому «всемилостивий», при народженні був названий Пантелеоном, в перекладі «Лев в усьому», і жив у третьому столітті, в Нікомідії. Мати його була християнкою і виховувала його в християнській вірі, але вона померла, коли Пантелеон був ще дитиною. Батько його був язичником, став водити його в ідольські капища, віддав до грецької школи, а потім відправив учнем до відомого на той час лікаря Єфросина. Єфросин був придворним лікарем імператора Максиміана і часто брав з собою до царя свого учня. Пантелеон сподобався імператорові, і він сказав Єфросину, аби той зайнявся юнаком, щоб зробити з нього лікаря для його царського двору. Вирушаючи щодня до свого учителя, Пантелеон проходив повз двір християнського священика Єрмолая, який з іншими християнами ховався від переслідувань язичників. Одного разу Єрмолай, який давно помітив юнака, вийшов йому назустріч і, запросивши до себе, почав розпитувати про його віру, заняття і сімейне життя. Юнак розповів йому, що його мати була християнкою і служила Єдиному Богові, і що по смерті матері батько виховав його у своїй вірі, і що він тепер поклоняється грецьким богам. Вислухавши його розповідь, священик став говорити про Бога істинного і розказав йому суть християнського вчення. Слово старця так заполонило його душу, що він часто заходив до нього і проводив час в бесідах про віру Христову. З часом у юному серці з'явилось бажання стати християнином. Якось, повертаючись додому, він побачив на дорозі мертвого хлопчика, якого вкусила змія, і поряд з ним ще живу змію. Спочатку він злякався і хотів бігти, але, згадавши слова Єрмолая про силу благості Ісуса Христа, він став з вірою призивати святе ім'я Його і молити Господа, аби воскресив хлопчика і умертвив змію. Моління його було почуто Господом. Хлопчик раптово проснувся, а змія лежала мертва біля своєї жертви. Здивований цим чудом, Пантелеон повернувся до Єрмолая, розповів йому про те, що сталося, і висловив бажання охреститися. Ставши християнином, Пантелеон молив Бога, щоб і його батько пізнав істину, доказував йому безсилля богів язичників, але його батько, хоч і сумнівався в своїй вірі, але не відважувався змінити віри своїх предків. У той час Пантелеон став уже відомим лікарем, і багато людей зверталось до нього по допомогу і за порадами. Одного разу до нього привели сліпого, який вже бував у багатьох лікарів, але ніхто не зміг його вилікувати. Він попросив Пантелеона, аби той зцілив його, а він за це віддасть усе, що має. «Лише Отець небесний може тебе зцілити, – сказав йому Пантелеон. – Якщо я тебе зцілю, то все багатство ти віддаси бідним». Батько Пантелеона просив його, щоб він не брався за хворого, бо сам Єфросин не міг його зцілити. Але Пантелеон не послухав батька, підійшов до сліпого і, торкнувшись його очей, промовив: «В ім'я Господа мого Ісуса Христа кажу тобі: стань видющим!» І тої ж хвилини сліпий прозрів.