Українські традиції - Автор невідомий

Вранці, до схід сонця, дівчина йде в садок і зрізає гілочку вишні. В хаті дівчина ту гілочку ставить у пляшку з водою і чекає свята Меланки. Якщо до «Меланки» вишня розів'ється і зацвіте – добрий знак, бо й доля дівоча цвісти буде. Засохне гілочка без цвіту – кепська ознака.

Увечері дівчата сходяться до однієї хати і варять спільну вечерю – борщ і кашу. Приходять хлопці, починаються розваги.

Опівночі, перед «півнями», дівчата беруть горня з «вечерею», обгортають його новим рушником і йдуть «закликати долю». Простують до воріт. Кожна з дівчат вилазить по черзі на ворота, тримаючи в руках горня з кашею та борщем і тричі гукає:

– Доле, доле, йди до мене вечеряти!

Якщо в цей час заспіває півень, «доля обізвалась», якщо ж ні: «Доля оглухла, не чує мого голосу». Журиться дівчина і проклинає долю: «Щоб ти зозулі не чула, блуднице моя!»

Гірше, коли зірка з неба впаде. «Погасне доля!» – злякано шепочуть дівчата.

У Франції св. Катерина вважається патронесою старих дівчат. В цей день неодружені дівчата старше 25 років одягають капелюшки, прикрашені жовтими і зеленими стрічками, що означають надію на одруження, і виходять групами на вулицю. У цей день їм дозволяється багато вільностей: за старою традицією, чоловіки можуть цілувати на вулиці дівчат у жовто-зелених капелюшках. Але ніхто не дивується, коли і «катеринетші» цілують хлопців.

Андрій з роду єврейського, з Віфсаїди Галілейської, рибак і брат Ап. Петра. Спочатку він був учнем Іоанна Хрестителя. Як тільки Предтеча, поглянувши на Ісуса, що проходив, сказав: «Ото Агнець Божий!», Андрій пішов за Ісусом і став Його першим учнем. Він названий Первозванним. Коли Ісус проходив біля моря Галілейського, то Петро і Андрій ловили рибу. Господь їх покликав за Собою, сказавши: «Ідіть за Мною. Я зроблю вас ловцями людей!» (Матв. IV, 18—19).

Він займає друге місце серед Апостолів. Христос дав Апостолам владу над нечистими духами, щоб їх виганяли вони, щоб уздоровлювали всіляку недугу та неміч всіляку (Матв. X, 1). В числі чотирьох учнів Господа Андрій удостоєний його довір'я слухати пророцтво Його про майбутню долю Церкви і світу (Марк. XIII, 3—5).

Зіславши на Апостолів Духа Святого, Ісус Христос, разом з іншими Апостолами, дав Андрію владу прощати гріхи (Іоанн. XX, 23). Слово Боже Андрій проповідував у багатьох країнах Азії і Європи. Для проповіді Євангелія він здійснив три подорожі з Єрусалима.

Перша подорож була в Антіохію Сирійську, в Тіану, в Синоп. З Синопа Первозванний поїхав у Амасію, що на березі Понта; відвідав також Трапезонт, звідти попрямував до Іверії, а далі в землю Парфян і повернувся до Єрусалима на свято Пасхи.

Після празника П'ятидесятниці св. Ап. Андрій вирушив у свою другу подорож для проповіді Євангелія і побудови Церков. З Єрусалима він знову прибув у Антіохію Сирійську, в Ефес, у Лаодикію, в Нікею, де Апостол пробув два роки і багатьох язичників навернув до віри Христової. Далі попрямував до Нікомідії. Звідти відплив морем у Віфанське місто Халкидон, потім відвідав Іраклію і Амастриду, в якій залишався тривалий час, просвіщаючи багатьох світлом Євангелія.

Із Амастриди прибув у місто Харакон. Далі поплив до Синопа. З великим успіхом проповідував віру Христову в Неокесарії, дістався до міста Самосата у Вірменії, звідти повернувся в Єрусалим на празник Пасхи.

Із Єрусалима Андрій Первознанний вирушив у третю і останню свою подорож для навернення в Христову віру язичників і іудеїв. Прибув в Едес, відвідав Сванетію, дійшов до Осетин. Із Осетії рушив до Абхазії і зупинився в місті Севасті (Сухумі), звідси морем дістався до землі Джієстов. Далі відвідав приморське місто Воспор (Керч). Прямуючи вздовж південного берега Тавриди, відвідав Феодосію, а далі рушив до Херсонеса. Припускають, що далі Апостол поплив по Дніпру в Скіфію. З описів письменників III ст. Іпполіта і Оригена відомо, що Первозванний Апостол відвідав місця, де згодом виник Київ. Літописець Нестор оповідає: «Бачите гори ці, сказав Апостол своїм учням; на цих горах засяє благодать Божа, і буде великий город і багато церков буде споруджено Господом». На місці, де перебував Апостол, він поставив хрест і побудував храм Апостола Андрія Первозванного. Від гір Київських Ап. Андрій дійшов до озера Ільменя. Повернувшись у Херсонес, св. Андрій знову відвідав Воспор, звідти переплив Понт і втретє побував у Синопі, де вже утвердилось християнство. Далі він відвідав Візантію. Там він рукоположив єпископа Стахія, одного з 70 учнів Христових. З Візантії Первозванний прибув у Фракійське місто Іраклію і там багато язичників навернув до віри Христової. Потім Апостол утвердив віру християнську в Пелопонесі і в Ахайському городі Патрах. Тут начальник області, злий язичник Егей, побачивши, що багато язичників стали вірити в Христа і в тому числі його дружина, посадив Апостола до в'язниці. Та в'язниця для Апостола стала храмом, куди сходились християни послухати рятівне слово Апостола. Тоді Егей засудив Андрія Первозванного до страти, розп'яттям на Хресті. Оскільки хрест, на якому він був