Науково-практичний коментар до цивільного законодавства України - Колектив авторів

схеми наслідків недійсності правочину (повернення отриманого, відшкодування його вартості, відшкодування збитків, відшкодування моральної шкоди) і відніс відшкодування вартості до категорії збитків. Тут мається на увазі, що є особа, зобов'язана відшкодувати вартість отриманого за правочином, яке (отримане) не збереглося. Якщо ж ця особа неспроможна здійснити відшкодування, особа, що відповідає субсидіарно (батьки, усиновлювачі, піклувальник), відшкодовують збитки. Це не виключає застосування в таких випадках до батьків (усиновлювачів), піклувальника правила, що встановлює обов'язок відшкодувати збитки і моральну шкоду, якщо вони своїми винними діями сприяли вчиненню правочину. При цьому відшкодування вартості одержаного за правочином є однією із складових частин збитків. За відсутності ознаки сприяння в поведінці батьків (усиновлювачів) або піклувальника вони не можуть нести обов’язку відшкодування збитків. Стаття 223. Правові наслідки вчинення правочину фізичною особою, цивільна дієздатність якої обмежена, за межами її цивільної дієздатності

1. Правочин, який вчинила фізична особа, цивільна дієздатність якої обмежена, за межами її цивільної дієздатності без згоди піклувальника, може бути згодом схвалений ним у порядку, встановленому статтею 221 цього Кодексу.

2. У разі відсутності такого схвалення правочин за позовом піклувальника може бути визнаний судом недійсним, якщо буде встановлено, що він суперечить інтересам самого підопічного, членів його сім'ї або осіб, яких він відповідно до закону зобов'язаний утримувати.

1. Правочин, учинений особою, яка судом обмежена у дієздатності, без згоди піклувальника може бути згодом схвалений відповідно до правил ч. 1 ст. 221 ЦК (див. п. 1 коментаря до ст. 222 ЦК).

2. Якщо такий правочин не схвалений, він є оспорюваним. У межах строку позовної давності він може бути визнаний судом недійсним. Але це можливе тільки за умови, якщо буде встановлено, що він суперечить інтересам самого підопічного, членів його сім'ї або осіб, яких він відповідно до закону зобов'язаний утримувати. Якщо таке не буде встановлено, договір не може бути визнаний недійсним, хоч би вчинення його за межами дієздатності було належно встановлено.

3. До визнання судом недійсним правочину, що вчинений обмежено дієздатною особою за межами її дієздатності, його умови повинні застосовуватись, в тому числі і судом при вирішенні цивільних спорів.

4. При визначенні наслідків недійсності правочинів, передбачених ст. 223 ЦК, застосування за аналогією ст. 222 ЦК є неможливим, оскільки застосуванню підлягають загальні правила ч. 1 та 2 ст. 216 ЦК.

Стаття 224. Правові наслідки вчинення правочину без дозволу органу опіки та піклування

1. Правочин, вчинений без дозволу органу опіки та піклування (стаття 71 цього Кодексу), є нікчемним.

2. На вимогу заінтересованої особи такий правочин може бути визнаний судом дійсним, якщо буде встановлено, що він відповідає інтересам фізичної особи, над якою встановлено опіку або піклування.

1. Якщо відповідно до ст. 71 ЦК правочин має здійснюватись за наявності дозволу органу опіки та піклування, але він здійснений без такого дозволу, правочин є нікчемним. Наступне схвалення правочину органом опіки та піклування цивільним законодавством не передбачене.

2. Заінтересована особа вправі пред'явити позов про визнання дійсним такого правочину за умови, якщо буде встановлено, що він відповідає інтересам особи, над якою встановлена опіка або піклування.

3. До відносин щодо наслідків недійсності правочину з підстав, передбачених ст. 224 ЦК, застосовуються правила ч. 1 та 2 ст. 216 ЦК.

Стаття 225. Правові наслідки вчинення правочину дієздатною фізичною особою, яка у момент його вчинення не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними

1. Правочин, який дієздатна фізична особа вчинила у момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, може бути визнаний судом недійсним за позовом цієї особи, а в разі її смерті — за позовом інших осіб, чиї цивільні права або інтереси порушені.

2. У разі наступного визнання фізичної особи, яка вчинила правочин, недієздатною позов про визнання правочину недійсним може пред'явити її опікун.

3. Сторона, яка знала про стан фізичної особи у момент вчинення правочину, зобов'язана відшкодувати їй моральну шкоду, завдану у зв'язку із вчиненням такого правочину.

1. Визнається оспорюваним правочин, що вчинений дієздатною особою у момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій або не могла керувати ними. Він може бути визнаний недійсним судом.

Право звернення до суду з позовом про визнання такого правочину недійсним належить зазначеній особі. Лише в разі смерті такої особи позов мають право заявити інші особи, чиї права або інтереси, що охороняються законом, порушені. Зазвичай такими особами є спадкоємці, але не виключається наявність інтересу, що потребує захисту, і в інших осіб.

2. Опікун одержує право на заявлення позову про визнання недійсним правочину у разі наступного визнання особи, що вчинила правочин, недієздатною та призначення його опікуном.

3. Правові наслідки визнання недійсними правочинів ст. 225 ЦК не встановлює.

Це означає, що застосуванню підлягають загальні правила ч. 1 та 2 ст. 216 ЦК. Лише стосовно стягнення моральної шкоди встановлено особливу умову. Моральна шкода відшкодовується не за умови наявності вини взагалі, як це передбачено ч. 2 ст. 216 ЦК,