Українські традиції - Автор невідомий

Чи всі ж тії та сади цвітуть, Що весною розвиваються, (Двічі) Чи всі ж тії та й вінчаються, Що любляться та кохаються? Половина тих садів цвіте, Половина розвивається, — (Двічі) Одна пара та вінчається, А другая розлучається. Тихо, тихо Дунай воду несе
Тихо, тихо Дунай воду несе, А ще тихше дівка косу чеше. (2) Вона чеше та й на Дунай несе: «Пливи, косо, пливи за водою, А я піду слідом за тобою. Припливемо к зеленому лугу, Скажу тобі всю свою притугу». (2) Над Дунаєм явір зелененький, Під явором коник вороненький. (2) Під явором коник вороненький, На конику козак молоденький. (2) Ой він сидить, у скрипочку грає, Струна струні стиха промовляє: (2) «Нема краю тихому Дунаю, Нема впину вдовиному сину. (2) Нема впину вдовиному сину, Що звів з ума хорошу дівчину». (2) В кінці греблі шумлять верби
В кінці греблі шумлять верби, Що я насадила… (Двічі) Нема того козаченька, Що я полюбила. Ой немає козаченька, —