Українські традиції - Автор невідомий

мерзость блевотинная. Являхуся убо бути аки пресищені і п'яни, і скачущиї з прегудицами і вся по подобію корчемников і пирующих творяху, ругающеся душам грішним, к митарству їх приводимим. Тії, обшедше нас, яко пси, і удержавше, абіє принесоша пред мене вся моя об'яствія, єгда тайно ядох, когда ілі через силу і потребу ядох… Такожде і п'янства моя вся показоваху миі, представляюще чаши і сосуди, із них же упивахся, і число іспитих чаш глаголюще: «Толико чаш іспила єси во оное время на оном пиру, з тими чоловіки, в другое же время і на другом місті толикими чашами увивалася еси до безпам'ятствія і блеванія»…

…Вся та мі і іная моя чревоугодія представляху, і істязоваху, і радовахуся, аки уже імуще мя в руках своїх, і во дно адово низвести хотяще. Аз же трепетах, видящи себе тими обличенну, і не імущи что противу отвіщати. Святії же ангели, із'ємше довольно от дарованія преподобного Василія, противу тих за мя исупленіє положиша. Тії же, узрівши іскупленіє моє, воскричаша, молву же і мятеж велій сотвориша, горе нам, вопіюще, погубихом труд наш і погибе наша надежда, і пущаху по воздуху хартії, яже іміяху на мя написані. Аз же то зрящи, веселяхся і ідохом оттуду безбідно. Грядуще же бесідоваша святії ангели з собою, глаголюще: «Воістину велику помощ імать душа сія от угодника Божия Василія, і аще би не того труди і молитви помагали єй, многую нужду іміла би претерпіти, преходящи воздушная іспитанія»…

…Грядуще же више, улучихом митарство, глаголемое лихви, ідеже істязуються дающиї сребро своє в лихву, і скверная приобрітенія творящиї, лихоїмці же і чуждого присвоїтелі. Тамо істязателі, іспитно обискавше яже о мні, і нічтоже обрітше, скрежетаху на мя зуби своїми. Ми же вище пойдохом, благодаряще Бога.

І постигохом митарства неправди. На нем же істязуєми бивають всі судії неправедниї, на мзді судящиї і оправдающиї винних, невинних же осуждающиї Тамо же істязується удержаніє мзди наємничи, і мірила неправедная діющих куплю, і што-лібо неправедно творимое взискується тамо. Но ми благодатію Христовою пройдохом то безбідно, мало что давше.

Такоже і єже потом бє митарство, глаголемое зависті. Минухом, нічесоже давше, нікому же бо когда позавидіх.

Аще же і іспитовашеся тамо же нелюбов, братоненавидініє, недруголюбіє, ненависть. Обаче Христовим милосердієм во всіх тих іспитаніях неповинна обрітохся, точію ярость скрежещущих на мя бісов видіх, ні убояся їх і ідохом више, радующеся…

…Таже достигохом іного митарства, глаголемого гніва і ярості. Но і тамо аще і свиріпиї бяху воздушниї істязателі, обаче не много от нас получиша. І ідохом прочее, радующеся о Господі, покривающим грішную мою душу молитвами отца моего преподобного Василія Святого.

Посем злопомнінія митарство предста нам, на нем же немилостивно істязуєми бувають держащиї в серцях своїх злобу на ближнего і воздающиї зло за зло, і оттуду із многою яростію низводяться злобними духами в тартар. Но милосердіє Господнє і тамо мя покри…

…І нічим же должна бути на митарстві том обрітохся. І ридаху о том біси, яко свободна отхождах от лютих рук їх. Ми же даліє ідохом, веселящеся о Господі. Вопросих же водящих мя святих ангелов, глаголящи: «Молюся вам, господіє мої, скажіте мі, откуда сії страшниї воздушниї власті свідять вся злая діла всіх чоловіков, во всем мирі живущих, якоже і моя, не точію яві сотворенная, но і яже втайні, ізвістно та обличають?» І отвіщаша мі святиї ангели, глаголюще: «Всяк християнин от Святого крещенія пріємлет Богом даного себі ангела-хранителя іже, невидимо храня чоловіка, наставляет его во дні і в нощі на всякое діло благое во всі дні живота его, даже до смертного часа, і написуєт вся того добрая діла, в житії сем творимая, за ня же би чоловіку тому получити от Господа милость і вічноє в небесном царстві воздаяніе. Такожде і тьми князь, желающ весь род чоловічеський к своей привлещи погибелі, єдиного от лукавих духов приставляет, іже в слід чоловіка ходящи, назираєт вся того от юності діла злая, на ня же его і поощряет козньми своїми, і собирает, што-лібо злоє чоловік содієт. Отходя же к митарствам, относить тамо гріхи чоловічі, всяк гріх в подобающее тому митарство вписуя. І потому свідоми суть князям воздушним вся гріхи всіх чоловік во всем мирі…»

…Внідохом в митарство убійства. В нем же не точію розбойничество істязується, но і всякая рана, всякое удареніє чим-лібо і гді-лібо – по плещам ілі по главі, ілі в ланиту, заушеніе, ілі по виї, ілі пханіє із гнівом. Вся та потонку іспитуються і на мірило полагаються. Но ми і тамо, мало што положивше, пройдохом добре.

І миновахом митарство чародіянія, обаянія, отравленія, шептов і призиванія бісов. Бяху же дуси тії подобии четвероногим гадом і скорпіям, зміям же, і єхиднам, і жабам. Страшно же і мерзостно тих бє видініє. Но тамо нічто же на мя обрітеся благодатію Господа моего. І пройдохом абіє, нічесоже давше. Восклицаху же, на мя ярящеся, ониї дуси і глаголаху: «Прійдеши на блудная міста, узрим, аще от тих ізбіжиши…»

…Доідохом митарства блудного. На нем же істязується всякое любодіяніє і умноє гріха блудного мечтаніє, помисла же в том умедленіє, соізволеніє, услажденіє, скверная же осязанія і страстная прикосновенія. Князь же митарства того, сидяше на престолі своем, оболчен во одежду скверну і смрадну, піною кровавою окроплену. Єю же он яко царською багряницею красяшеся, і бісов множество предстояще єму. Тії, видівши мя, тамо дошедшую, много чудишася, яко достигох до них. І, ізнесше написаная блудная моя діла, обличаху мя, показующе лиця з ними же грішних в юності моей… Глаголаша же за мя святії ангели к бісом: «Но остави діла блудная от многих літ, і прочее в чистоті і воздержанії поживе постничеськи…» І положиша ангели святії много от діл моїх, множає от дарованія Василія преподобного, і едва ізбавихся біди лютия, і ідохом…