Відлюбилося - Інна Турянська

— Ей, — помахав Тимофію перед очима Тьома, — Ти  що там привида побачив?

Тимофій відчув як серце почало шалено калатати, прогортав кілька фото, і побачив її…Ліза стояла разом з Каріною…це була його Ромашка….це точно була його Каріна.

— А як фамілія у твоєї дівчини?

— Лозова.

— А в її мами, ну тобто яка раніше була фамілія у її матері??

— Та мені звідки знати, — вихопив хлопець телефон із рук свого батька. — Ти якийсь не в собі сьогодні.

Тімоха мовчки оперся на скло автівки. Тепер він був радий, що за кермом Тьома, а не він. Каріна все така ж красива, все така ж магнетична. Все така ж кохана ним. 

Ну як же таке могло трапитися? Як? Це знущання над ним, просто знущання. Знову зустріти жінку яку кохаєш, і знову не можеш бути поряд. Бо в неї швидше за все чоловік, кінець кінцем їхні діти хочуть одружитися! Та щоб його…та щоб його…

— Макова, — витягнув його з роздумів голос Тьоми.

— Що Макова? — глянув на нього Тимофій.

— Фамілія Лізиної матері була, я її запитав, і вона ось відписала. 

— Запитай ще які квіти любить.

— Нащо? — закотив очі Тьома, —  вирішив до свахи підкотити? В неї є чоловік, тату, так що ти пролітаєш.

— Так до чого тут чоловік, Тьома! — розгнівався Тімоха. — Не приїду ж я до них без квітів, ти Лізі купиш, я її матері, це все лиш називається правилами етикету. Питай які квіти любить…

— Ой, який ти в мене культурний…зараз…

Насправді Тимофій знову відчув себе мололим Тімохою Єременко, який сказав собі, що якщо він зараз почує, що ромашки, значить вона його не забула…значить можливо жевріють ще в ній до нього почуття.

— Пише Лізка, що ромашки мама любить. Що в неї є якийсь горщик з цими квітами, які в неї ще з юнацьких років…

Не відлюбилося значить…пам'ятає. 

— Коли їдемо знайомитися? — аж ожив Єременко старший.

— Та хоч завтра! — радісно відповів Єременко молодший.

— Скажи Лізі, що я приїду до її матері з букетом хамоміли.

— Ти певен, що вона зрозуміє що ти маєш на увазі? — перекосив губи син.

— Певен, — розплився у посмішці Тимофій. 

###

Схоже досягла Тимофійка, так би мовити карма безголовості, в обличчі його сина)) Зате он яку веселу новину батьку сповістив;)