По секрету твоя - Рошаль Шантьє
Вранці прокидаюся від дзвінка.
— Доброго ранку, моя солодка. Яке ти спала? — голос, ще хрипкий спросоння, але в мене від нього мурашки.
— Прекрасно, — говорю, і розумію, що це правда. — Думаю про сьогоднішній день.
"І думала про своє життя вночі" — додаю подумки. Адже допомогло. Певно, відпустити думки, дозволивши думати навіть про самі недозволені речі — іноді дуже добре.
— Нервуєш? — Запитує Марк, маючи на увазі сьогоднішню конференцію.
— Поки що ні, але думаю, скоро почну. А ще я думаю про вчорашній вечір, — говорю з дурною посмішкою на обличчі.
— Тобі подобається твої думки?
— Дуже подобаються, — сміюся, закушуючи губу.
— А мені подобаєшся ти. Зустрінемось внизу? Поснідаємо.
— Так, за п'ятнадцять хвилин, — видихаю і мовчу. Слухаю його дихання.
— Я чекатиму, Вишенька.
«А мені подобаєшся ти»
Окрилена, схоплююся з ліжка і біжу у ванну.
«А мені подобаєшся ти»
Швиденько намилю тіло і змиваю.
«А мені подобаєшся ти»
Видавлюю зубну пасту на щітку, вмиваю обличчя.
«А мені подобаєшся ти»
Натягую джинси та блузу з гарними шифоновими рукавами, на ноги чорні лофери.
І весь цей час у моїй голові звучить єдина, сказана моїм коханим із хрипотою голосом: «А мені подобаєшся ти».
Закохана дуринда?
Однозначно так. І ця дуринда йому подобається.
Вітаю,
Цей розділ маленький, завтра обіцяю виправитися)
А в нас уже фінальна пряма! Ми потихеньку рухаємось до фіналу, а я пишу в стіл одразу кілька нових книг. Сподіваюся, чекаєте)
Ваша Рошаль♡
