Відлюбилося - Інна Турянська

— Значить це чай ваш той новий, мамо! Купуйте завжди перевірене.

— Та не купляла я нового чаю,— здивовано сказала Орися.

    І тут Тімоху наче осінило — Олька. Зірвався з місця, знову помчав до ванної.

— Олька! — став гупати у двері. 

— Ну чого тобі знову? 

—  Я знаю, що це ти.

— Я, — нахабно реготала мала, — А ти чого збрехав, що грошей не маєш, я бачила, що є. Знайшла в тебе в шафі, — гримала мала.

— Олька, ну ти пронира мала, — почав кричати Тімоха, але замовк, бо відчув новий напад спазму.  Присів скривившись. — Виходь вже, — попросив благальним голосом.

— І не подумаю, — розсміялася мала зловтішаючись.

     Прийшовши з туалету Тімоха втомлено впав на ліжко. Сподівався лиш що то був його останній візит в те місце. Війна значить, — говорив собі під носа. — Війна то війна, — зірвався з місця, зазираючи під диван. Тімоха був хлопцем акуратним, але була в нього одна недобра звичка, що якраз зараз стане в пригоді. Вигріб з під ліжка кілька пар несвіжих носків і пішов до малої в кімнату. Акуратно наповнив ними наволочку подушки. — Ну спокійних снів, сестричко, — всміхнувся сам до себе. 

    Олька ж довго не могла зрозуміти, що так неприємно пахне в неї в кімнаті. Крутилася на подушці, змінюючи сторону. Зірвалася. Стала винюхувати ліжко, під ліжком. Нічого! Знову лягла, але так і не змогла заснути. 

— Та що ж так смердить? — зірвалася дівчина з ліжка. — Тимоха ти що тут мені наклав поки я в туалеті була? — гнівно кричала. 

    Тимоха тим часом теж крутився на подушці заливаючись сміхом. Живіт, дякувати Богу, крутити перестало. 

— А що таке, мала? — питав серйозним голосом.

— Нічого! 

     Ретельні пошуки джерела неприємного запаху, таки дали свої плоди. Олька витріпала з наволочки аж п'ять пар Тімохиних носків. Розгнівано занесла їх до ванни разом з наволочкою.

— Значить війна, братику?

###