Хибне щастя - Ліана Меко

- А з тобою приємно мати діло. - на закінчення сказав Ваня після того, як обійшов із ревізією всі кімнати. - Приходь частіше. - Вдоволено всміхнувся він.

Я скривилася, кидаючи їдкий погляд на хлопця. Взулася і, насилу розігнувшись, накинула куртку. Спину ломило від втоми, а очі злипалися – була вже п'ята година ранку, для мене безсонні ночі були незвичною справою. Тож нищівний погляд – це максимум з того, на що я була зараз здатна.

- Наступної суботи граємо у мафію. І в мене якраз купа роботи в хаті зібралася. - хитро посміхаючись, видав засранець.

Я підняла голову, розправила плечі і обдарувала його спопеляючим поглядом. Теж мені знайшов прибиральницю. Ну що за негідник?

- І я неодмінно прийду, щоби зіпсувати тобі вечір. - зло посміхнувшись, видала я, і підхопивши величезні сміттєві пакети, вийшла з квартири.

- Тоді до наступної суботи, Азія. - Кинув мені Ваня, коли я вже почала спускатися сходами. - І наступного разу можеш прихопити всіх трьох залицяльників. Так цікавіше ж, ага? - Я обернулася і сердито зиркнула на однокласника, а той весело підморгнув і просто зачинив двері.

Недовго думаючи, я повернулася до його дверей і підперла сміттєвими пакетами. Ось так, засранець. Веселися.