Закон Всесвіту - Zhelizna
Всі твори автора ⟹ Zhelizna Іноді ми зустрічаємо людей, які мають пробудити нас і допомогти змінити напрям нашого життя. Іноді вони потрібні, щоб підбадьорити й нагадати в повсякденній метушні, хто ми насправді. А іноді вони просто зустрічаються на мить. У Всесвіті ніщо не випадково✨. І навіть безглузде повідомлення у чат-боті може змінити життя двох людей...
Sleep Token - Rain
Я з дитинства знав, що жодне знайомство у Всесвіті не випадкове. Якось мені відклалися в голові слова матері, яка вирішила перед сном розповісти не казку, а про людей, яких я можу зустріти на своєму шляху.
Є вічні. Це люди, які одного разу приходять в наше життя і залишаються в ньому назавжди. Вони постійно поруч: підтримують нас, стають мало не членами сім'ї й ніколи не залишать. Всесвіт використовує їх, щоб заспокоїти нас, вселити надію, додати сил йти далі.
Є мимобіжні. Люди, які входять у життя і дуже швидко змінюють його. Щоправда, вони не затримуються надовго, а коли тікають, то залишається відчуття, ніби вони забрали з собою якусь частину нас самих. Дуже важливо – навчитися легко відпускати таких людей.
Є ті, які нагадують. Вони приходять у наше життя, щоб нагати про щось. Іноді залишаються біля нас на деякий час, але найчастіше – проносяться, наче блискавки. Їхня місія – подати якийсь знак, нагадати про щось дуже важливе.
Є вчителі та учні. Є ті, що нас підштовхують. Одні нас навчають, для інших ми стаємо прикладом. Іноді нам здається, що нічого особливого ми не зробили, а насправді – зробили набагато більше, ніж можемо собі уявити.
Є ті, які розбивають серця…
Це люди, які приходять у наше життя, приносячи щастя і прикрашаючи його до невпізнання. Вони підносять нас мало не на вершину світу, і тільки з однією метою... щоб скинути вниз. Вони ламають нас так, як ми навіть не могли собі уявити. Але при цьому вони підносять дуже важкий урок, який, можливо, стане в пригоді в майбутньому.
А є я… точніше різні версії мене. Я є вічним і водночас мимобіжним. Я є тим, хто нагадує і тим, хто готовий підштовхнути. На різних етапах свого життя я був як вчителем, так і мотиватором. І тим, хто розбивав серця…
Та тільки зараз всі ці ролі змішалися в одну. Я відчуваю себе загубленим. Одним серед натовпу. Самотнім серед близьких. І це відчуття з’їдає мене зсередини, позбавляючи всіх емоцій.
Дні стають схожими на попередні. Я відчуваю сірість та прісність, але вибратися з цього замкнутого кола не можу. Щодня воно стискається, роблячи мене обмеженим і водночас безсилим. І тоді, коли я вже готовий опустити руки, мені приходить повідомлення.
Одне зі 100, яке поверне у моє життя емоції.
