Есміна. Таємниця крижаної королеви - Юлія Богута

Якби...цих "якби" було настільки багато, що в якийсь момент, я просто зупинилася не бажаючи повертатися. Кожен вчинок мав свої мотиви і я не хотіла більше бути чиїмось мотивом для вбивства. По моїх щоках на диво стікали чи то краплі води, чи то сльози. Я дивилась спустошеним погляд, як небо над моєю головою поступово змінювалося на сірість. Як вода довкола мене знову почала розступатися, затягуючи мене на дно. Так глибоко, що не було видно навіть відблиску світла.  Так темно, що коли я побачила чиїсь чорні очі, замість води, навіть не зрозуміла, що вже не тонула, а лежала в обіймах. Міцні сильні руки притискали мене до грудей і я ледве впізнала людину, котра витягнула мене на цей проклятий світ.

— Есміно, — прошепотів мій батько, перед тим, як я втратила знову свідомість.