Есміна. Таємниця крижаної королеви - Юлія Богута

— А ти як ліки — через не хочу. Відкусила шматок та запила водою. Відкусила ще один і знову запила. Аж поки твоє лікування не почне діяти. 

— Хочеш, щоб я все життя їла? — здивовано пробуркотіла. — Я ж лопну. 

— Кактуси не лопають, люба. Кактуси гордо ростуть і потім тикають своїми колючками безсовісним людям у морду, щоб вони їх не ображали. То ж я спокійний. 

Аналогія з колючкою змусила посміхнутися. Я втомлено притулилася до грудей чоловіка та стала слухати його биття серця замість заспокійливого. В чомусь Лоріан мав рацію. Від моєї смерті нічого не зміниться. Варто було щось робити з цим всім, а не розпускати сльози.