Сучасні амазонки - КАТЕРИНА ЧУЧАЛІНА

   - Ти … це… серйозно? – Здригнулася Б’янка.

   - Ти – остаточно з’їхала з глузду, - повідомила Ра Он. – Зараз дуже популяризуються такі токсичні стосунки, але в реальному житті це – не працює. Ти ж розумієш, що людину перевиховати – неможливо. Ти ще можеш з гарної людини зробити злу, але не навпаки!

   - Я, - почала Андромеда, але в цю мить у Ра Он заверещав смартфон. Роді та Б’янка витріщилися на напів кореянку.

    - Б’янко, це – важливий виклик, - повідомила панна Кан. – І приватний. Можна, я піду до твоєї кімнати?

    Ошелешена Б’янка простягнула Ра Он ключ від свого номера. Панна Кан сховала телефон так, щоб його не побачили камери спостереження та вийшла зі свого номеру.

   - Як вона отримала назад свій телефон? – Запитала ошелешена Роді.

   - Тобі справді подобаються такі огидні хлопці? – Уточнила Б’янка.

   - Я – не збоченка, - сумно посміхнулася Роді. – Мені подобаються майже такі самі хлопці, що і тобі. Але я б, поки у мене все ще є час, щоб обирати, хотіла б собі стрункого, спортивного та гарного. Але головне, щоб він був розумним і про мене думав, а не лише про себе.

   - Тоді чому ти наговорила… усе це?

   - Мене Ра Он розізлила. Як можна єдиним критерієм для хлопця ставити лише багатство? Ну, у мене не бідна родина. Але я б радше працювала за невисоку платню, ніж терпіла побої, чи моральні знущання від багатенького хлопця!

    - Я тебе цілком розумію, - погодилася Б’янка, і тут повернулася панна Кан.

   - Як ти отримала назад свій телефон? – Запитала допитлива Роді.

   - Я його не отримала назад, - повідомила панна Кан. – Це – інший телефон. Я зрозуміла, що ці сучасні амазонки справжні тиранки і взяла із собою додатковий телефон.

   - А я до цього не додумалася, - повідомили Роді та Б’янка.

   - Саме тому я вам і потрібна, - посміхнулася своєю гарною посмішкою Ра Он. – І, - додала вона дещо сором’язливо, - я прошу вибачення за те, що вчора поводилася так огидно. Розумієте, у мене проблеми щодо спілкування із дівчатами, тож я хотіла, щоб мене не чіпали, тому й поводилася так по-свинськи. Ще раз перепрошую. – І вона, вклонилася, ніби вона була героїнею дорами.

   Зворушені Роді та Б’янка її одразу ж простили.

   - Але, я наглядатиму за вами обома, - додала напів кореянка, - бо я, єдина з нас трьох тут, є – розумною та кмітливою! І ви вдвох – потребуєте мене!

    Панни Любомирченко та Фрателлі відчули доволі сильне роздратування.

    Дівчата зібралися в залі для фітнесу на другому поверсі. А тоді зойкнули – до них знову прямувала панна Гроза.

   - Переполохані курчатка, - сказала Веста. Вона була нестерпна, але, як завжди – гарна. Зараз на ній були коротесенькі спортивні шорти, що відкривали гарнезні довгі ноги та спортивний топ.

    Роді була ладна померти, аби у неї були такі гарні та стрункі ноги та чарівні коліна. Б’янка була в ступорі, бо вона одягнула, хоча і зручну, але - сукню, а не щось спортивне.

     Ра Он, думала, що їй би зараз не завадили б такі ноги, як у Вести. Але вона дещо злорадно відмітила в своїй розумній голові, що такі ноги, як у Вести, подобаються більше жінкам, ніж чоловікам. Взагалі, думала Ра Он, жінки мають уявлення про жіночу красу з реклами, чи з блогів, а не з того, що насправді подобається чоловікам.

  - А тепер, дівчатка, - вела далі Веста, - ми з вами підготуємося до важкої долі сучасних амазонок. І це – геть не легка прогулянка. Почнемо з розминки! – Вона увімкнула ритмічну музику та, на початку кожної вправи, показувала, що саме треба робити.

   Веста була надзвичайно заповзятою. Але дівчата були не підготовлені. Вони жили сучасним життям, а не тим, що умовні три тисячі років тому вимагалося від амазонок того часу.

    Першими з дистанції суцільного свята спорту зійшли Андромеда та Б’янка. Потім, почали втомлено падати інші. Менш ніж за годину, у грі залишилася лише Ра Он.

   - Бачу, - дещо здивовано сказала Веста, - ти - дуже витривала.

   - Приєднуйся до мене, - в’їдливо посміхнулася Ра Он, роблячи щось, що було дуже схоже на гопак. – Чому я маю робити всі ті вправи, а ти – ні?

   - Бо я тут, - повідомила Веста, - як вчителька. Дратуватимеш мене, і я тебе зарию.

  - Я би додала, що заразом із собою, але, - зітхнула Ра Он, - ти не в моєму смаку. Вважай, що ти перемогла, і я тут зупиняюся.

    Всі дівчата, окрім впертої Ра Он та вчительки-Вести, лежали на підлозі.

   - Чому, - запитала допитлива панна Гроза, - ти так довго протрималася?

   - Бо я, - сумно пробурмотіла панна Кан, - все ж спортсменка. Хоч і травмована.

   Добре, що Б’янка могла чаклувати. Вечерю та сніданок їм трьом знову дали неповні. 

   Але найбільше непокоїло, що наступний ранок знов почався з тренувань панни Грози.

     Роді та Б’янка, які вчасно склали зброю, почувалися добре. На відміну, від тих дівчат, які хотіли пройти повне тренування, але здалися, втім, через свою наполегливість, мали жахливий біль у своїх м’язах.