Єдина, або Сім наречених принца Ендрю - 2 - Ольга Обська
РОЗДІЛ 5.1. Обіцяний подарунок
Крайс вимкнув плеєр. І навіть зобразив на обличчі готовність слухати гостю. Але Глафіра ще деякий час боролася з бажанням знову провести долонею по його твердій шорсткій щоці. От же влипла! І як їй боротися з собою, якщо простий дотик викликає мурашки по всьому тілу, навіть маківку пощипує?
Впоратися з почуттями вийшло, тільки коли згадала, що однією з цілей візиту було допомогти подрузі. Присіла на краєчок дивана якнайдалі від Крайса і вимовила:
— Прийшла дізнатися, де можна знайти Бріуса.
— Можу провести до його апартаментів, — з готовністю зголосився Крайс. — А навіщо він тобі?
— Дівчата вирішили запросити його брати участь в постановці.
— Вам потрібні актори-чоловіки? — з лукавою посмішкою поцікавився Крайс.
— Один актор-чоловік, — про всяк випадок уточнила Глаша, легко прочитавши хід думок співрозмовника. Ще не вистачало їй Крайса на репетиціях.
— А що за роль? Раптом він не впорається? У мене на прикметі є одна дуже артистична особистість, — хитринки продовжували стрибати в очах, але Глафіра на них вестися не збиралася.
— Впорається. У його акторських здібностях гріх сумніватися. Після того, як він майстерно зіграв фітнес-тренера, роль принца у нього вийде блискуче.
— Принц у ролі принца? — посміхнувся Крайс. — А що за казка? Про любов? — у погляді проскочив натяк, від якого знову почало поколювати все тіло.
— «Попелюшка». Про любов там зовсім трохи, — злукавила Глаша. — В основному про те, що праця облагороджує. А ще про те, що розмір ноги може зіграти вирішальну роль у долі людини.
Крайс несподівано розреготався.
— Це ти про мініатюрну туфельку, по якій принц і відшукав свою кохану? У нас є схожа казка. І хто в ролі Попелюшки? Ти?
— Чому відразу я? — обурилася Глафіра.
— Тобі підходить, — низьким оксамитовим голосом запевнив Крайс і перевів погляд на її ноги.
Вона одразу ж їх сховала за диваном. У погляді співрозмовника проскочило розчарування, якщо не сказати, обурення. Йому явно хотілося і далі вивчати цю частину Глашиного тіла, причому, схоже, він вважав, що має на це повне право.
— Попелюшка у нас — Зурім, — з легкою зловтіхою повідомила Глафіра.
— Цікаво, — Крайс постукав пальцями по підлокітнику. — А знаєш, я можу взяти на себе завдання домовитися з Бріусом, щоб він зіграв принца у вашому спектаклі. Причому, гарантую стовідсоткову згоду.
— От і добре, — зраділа Глаша.
Оптимізм викликало не те, що Крайс запропонував допомогу (Глафіра була впевнена, що і сама змогла би чудово домовитися з Бріусом), а те, що співрозмовник, зрештою, перестав нав'язувати свою кандидатуру в члени театральної трупи.
— Тільки в мене одна умова, — Крайс закинув руку на спинку дивана. Його пальці опинилися в парі сантиметрів від плеча Глафіри. Вона насупилася — близькість здалася небезпечною.
— Жодних умов, — сердито блиснула очима Глаша.
Тепер, коли Крайс навчився користуватися земним «музичним інструментом», страшно уявити, яку плату вимагатиме за свої послуги.
— Маленька послуга, — вкрадливим голосом уточнив він.
Подався трохи в сторону Глаші. Пальці торкнулися плеча і намалювали на ньому хитромудрий узор. Вірна тактика. Ці неспішні рухи викликали запаморочливий туман у голові. Як тут міркувати? Як тут не погодитися хоч на маленьку послугу, хоч на величезну.
— Хотів організувати для тебе екскурсію до шахти, де видобувають самосвітні мінерали. Там так красиво — дух захоплює. Потрібна лише твоя згода.
У Глаші і без самосвітних мінералів давно подих перехопило. Крайс дивився на неї серйозно. Зіниці розширені. Знала вона вже цей погляд, і що за ним може послідувати. Крайс обхопив рукою плече. Воно цілком помістилося в його гарячій долоні. Потім такий же жар Глаша відчула на другому плечі. Ще кілька секунд Крайс дивився, пропалюючи наскрізь, позбавляючи волі до опору. А потім рвучко притягнув до себе і вп'явся в губи вимогливим поцілунком.
Глаша здалася цьому натиску, цим п'янким почуттям. Хіба їм можна протистояти? Зарилася руками у волосся Крайса і той напружився ще більше, ще тісніше пригорнув до себе. Вона відчувала, як пульсує його пружне тіло, і піддавалася його натиску, остаточно втрачаючи контроль над собою. Туман у голові ставав все густішим…
Сподобався роздiл? Чесна оцінка допоможе авторові у написанні книги. Анонімно