Академія дружин драконів - Бетсі Прусс

-Хелен, ти де? -злякано гукнула, тримаючись за стінку.

-Ти що, сліпа? -жінка підхопила мене за руку та почала крокувати, мов коник стрибунець.

-І чого це ти така жвава?

Її настрою я не поділяла. Зараз мене бісило абсолютно все! Тісна сукня, за краї якої я вічно зашпортуюсь, відстійна зачіска, через яку мої очі перетворились на вузькі щілинки, ці темні коридори, каміння яких не виділяло нічого, крім холоду.

Коли очі трохи звикли, я побачила вкінці коридору факели та сходи, на які й почала підійматись моя наставниця.

Варто було нам підійнятись, як світло знову запанувало у просторих коридорах з величезними вікнами та терасами, а я просто очманіла від усього, що побачила.