Блискавична для ельфа - Марита Полл

Якщо я ще вчора вважала Сергія красенем, то зараз дивлячись на цього чоловіка, розуміла: Сергій не те що поряд не стояв, він за кілометр від цього красеня, навіть не валявся. Страшна краса. У грецькій міфології зазвичай богів саме такими і описують. 

— У тебе крім дупи, дуже гарні, стрункі ніжки. - вирвав мене зі споглядання Апполона, чоловік. 

— Еее! У тебе теж, нічого так… груди! - зам'ялася я. 

— Як тебе звуть, красуне? - я почервоніла, мене ще ніхто не називав красунею. 

— Тетяна. 

— Що ж Татія, тепер поясни, як ти впала на мене і від куди? - зіпсував він моє ім'я, але мені сподобалося. 

— Так цей, я не знаю. 

Чоловік підвівся, і коли він підійшов до столика з графином, я побачила загострені вуха. 

— Хто ти? – очима, що розширилися від подиву, я втупилася в чоловіка. 

—Араторн. Я вже називав своє ім'я. - він налив з графина бордову рідину в два келихи, і один простягнув мені. — Ось це допоможе зігрітися. 

— Як називається цей світ? - тепер чоловік дивився на мене здивовано. 

— Тедас. Ми з тобою в ельфійському королівстві Елатель. 

— Ти ельф? - я впала попою на підлогу. Так, ось взяла і розсілася на відполірованій до блиску підлозі, своєю голою дупою.

— А тобі потрібен хтось інший? – посміхнувся чоловік. 

— Все, що мені зараз потрібно, - я схопила келих із все ще простягнутої руки, і залпом випила. Фу, вино, кріплене. — То це розібратися, як я сюди потрапила. 

— Саме в мої покої, ти потрапила звалившись звідкись зверху. Не знаю, може з неба впала. – жартував Араторн. 

— Те, що я впала незрозуміло звідки, це я й так знаю. Мені не зрозуміло, як це я зробила. 

— Так, стоп! Ти хочеш сказати, що гадки не маєш як опинилася в небі? 

— Загалом я саме це й говорю. - вирішила поки не говорити, що я впала з іншого світу, в якому здається померла. 

— Як примітивно. А може ти брешеш? Друзі обіцяли мені цікавий подарунок. Поки що мені дуже цікаво. 

— Який ще подарунок? - розгубилася я. 

— На мії двадцять шість років. Сьогодні цей день. 

— Та ти знущаєшся? - склала руки на грудях. — Я що, впала на тебе в подарунковій коробці? Чи може стрічкою перев'язана? Я взагалі, впала голою… 

— Така упаковка, якраз у їхньому дусі. 

От гад вухатий. Я подарунок! Зараз! Я скоріше твій найжахливіший кошмар. 

— Ну так що? Може приступимо до основної страви? Скромна моя! - ельф миттю опинився біля мене і притиснув до себе. Як так швидко? 

— До якої страви? – проговорила заїкаючись. 

— До основної. - прошепотів мені на вухо, і я відчула як його рука, сковзнула по нозі і вище. 

— Не треба ні до чого приступати. Тут якась помилка! - спробувала напоумити вухатого. — Треба розібратися! 

Пролунав стукіт у двері, але мене це не врятувало, ельф все так само нишпорив рукою на моєму оголеному філейному місці. Не врятувало і коли до кімнати увійшов худий, немолодий чоловік ельф, і схилився в низькому поклоні. 

— Мій лурд, там прибула велика коробка на ваше ім'я. Накажете внести у ваші покої? – так само не розгинаючись промовив чоловік. 

— Так, Харел, вносіть. - нарешті ельф випустив мене зі своєї залізної хватки. До кімнати увійшли четверо ельфів і внесли велику коробку.

АРАТОРН

Коли таємнича незнайомка злізла з Араторна, і швидко побігла до крісла, він не втримався і глянув на неї. Даремно. Ідеальне тіло. Тонка талія, рівна спина, довгі красиві ноги, і звичайно, чудова дупка. Хотів підвестися, але реакція тіла не дозволила. Рукою провів по штанах. Давно з ним такого не було! Від одного вигляду голої дівчини, і такий конфуз. 

"— Так, - подумав Араторн. — Мають рацію хлопці, мені давно вже пора обзавестися новою фавориткою" . 

А як смішно, дівчина впала на свою чарівну попку, коли зрозуміла, що він ельф. Араторн не втримався і притягнув до себе дівчину, руки взялися досліджувати її тіло. Не вчасно з'явився Харел, особистий слуга Араторна. Потім занесли велику коробку. 

Чоловік з небажанням випустив дівчину з рук і підійшов до коробки, перев'язаної червоною стрічкою. Потяг за один край стрічки, і коробка розпалася убік. А там, повільно піднімаючись, опинилася ельфійка в сексуальному одязі. 

— Мій лурд, я ваш подарунок від друзів. - заспівала дівчина і рушила на Араторна. Обвивши шию чоловіка, ельфійка потерлася стегнами об чоловіка, але не викликала в ньому бажання. 

— Я ж казала, що помилка вийшла. – почув він за спиною голос Татії. — Ось ваш подарунок. 

Араторн відчепив від себе ельфійку. 

— Передайте моїм друзям, що я вражений, але в мене вже є подарунок. - потім обернувся до своєї незнайомки і посміхнувся. — От і все. Тепер ти є єдиним подарунком для мене. 

— Ееє, я так не граю. Це не чесно. Я не збираюся бути чиїмось подарунком. І це не обговорюється. – злякано заговорила дівчина. 

Араторн став повільно підходити до неї. Дівчина повільно задкує. Зачепившись за край килима, вона так смішно змахнула руками, але не втрималася і впала. 

— Яка ж ти незграбна, красуне. – продовжував наступати чоловік. Татія спробувала відповзти, але натрапила на невеликий столик головою. 

— Оооой! - простогнала вона. 

— Горе ти моє падаюче, і звідки тільки впала на мою голову? - Араторн підійшов і допоміг дівчині підвестися. 

— З неба? - опустивши очі пискнула дівчина. 

Дивно, але йому було все одно, звідки вона взялася. Таких, як Татія, він не зустрічав. Смілива, красива (хоча всі ельфійки славилися своєю красою, з нею не могли зрівнятися), смішна, і за словом у кишеню не лізе. А як вона чарівно червоніє і бентежиться. Невже незаймана? Тоді це все змінює. 

Араторн повинен записати її на відбір наречених. Так вже повелося, що всі діви, що досягли вісімнадцятиліття, вирушали на відбір. Якщо король вибере собі наречену на відборі, вона просто забов'язана бути цнотливою, щоб подарувати чистого спадкоємця. 

Потрібно покликати лікаря, щоб він оглянув Татію і підтвердив здогад Араторна. Якщо виявиться, що він не правий, то ця пташка нікуди від нього не дінеться. Він зробить усе, щоб вона стала його.