Дружина боса - Марі Ді
— Це напевно якийсь жарт? — сказати, що я в шоці це нічого не сказати.
— Ні, — чітко сказав Кирил Олексійович.
— Навіщо вам, щоб ми одружились?
— Це буде фіктивний брак, — він підвівся та підійшов до вікна, — розумієте, Валеріє, в мене декілька місяців тому помер батько. Він залишив у спадок 50 відсотків акцій цієї компанії.
— Співчуваю вашій втраті, але я вже працюю декілька років і ніколи не бачила тут вашого батька.
— Все вірно, він хворів 5 років, тому увесь цей час працював з дому. Розумієте, мій тато дуже хотів, щоб я був щасливий і тому залишив мені ці відсотки при одній умові: я повинен мати дружину. Через пів року я буду мати змогу отримати свою частину, але до цього мені потрібно одружитись. Тому пропоную контракт: ми рік у шлюбі, ніхто про це не знає, окрім моєї мами, я отримаю свою частину і ми повинні бути ще пів року у шлюбі, щоб ніхто не зрозумів про фіктивність браку. Якщо я не заберу частину компанії, то до неї дійдуть не дуже гарні люди та ми можемо нашу компанію поховати. Що ви хочете після розлучення?
— В сенсі?
— Ну ви мені допоможете і я повинен щось замість.
— А ні-ні нічого не треба.
— Так не піде, добре подумайте, я ж все одно щось зроблю, так краще скажіть.
— Ну... розумієте...
— Кажіть вже!
— В мене батьки загинули, коли мені було 5 років і я зростала у дитячому будинку. Грошей на нормальну квартиру немає, чи могли б ви мені трішечки в цьому питанні допомогти? Чи я це забагато прошу?
— Знаєте, Валеріє, — посміхнувся бос, і це була найкраща посмішка у світі, — інша б просила, наприклад частину спадку. А ви тільки квартиру купити.
— Ні-ні-ні, ви що?! Як купити? Це дуже дорого, ви хоча б на декілька місяців грошей дайте, а я далі якось сама.
— Все ж таки ви дивовижна дівчина і я розумію, що не помилився в вас. Я хотів собі фіктивну дружину, якій я б міг довіряти.
— А ваша мама знає про це, так?
— Так, це була навіть її ідея. Тато дуже любив цю компанію і якщо хтось погубить останню пам'ять, то вона це не переживе.
— Я зрозуміла. А жити ми будемо...
— В мене у квартирі, тому можете сьогодні з'їжджати зі своєї квартири до мене.
— А який в нас, ну план? Типу спочатку ми зустрічаємось, потім пропозиція і весілля.
— Так, ми декілька разів сходимо на побачення, потім я зроблю вам пропозицію і потім скромне весілля. Ну так що, ви згодні?
— Згодна?
— Ось і чудово, тоді підписуємо договір і ввечері мій водій відвезе вас до вашого дому, а потім до мене у квартиру.
— Добре.
Ми підписали договір і я пішла працювати. Досі не можу повірити, що я начебто дівчина боса. На роботі, до речі, ми поки нічого не кажемо, а вже на цих вихідних ми підемо в заклад де буде багато ЗМІ та після цього всі ітак будуть знати.
