Смерть моя, життя моє - Ерато Нуар

Погляд упав на татуювання, і я знову ризикнула запитати:

– Мій візерунок не забарвлюється у ваш колір. Що це означає?

– Забарвлюється, – озвався Сольгард. Подивився на мене і відповів на невисловлене запитання: – Синій це мій колір Маньє. Срібло – мій Прада.

– Не розумію.

На мій подив, він не став обривати розмову.

– Прада – спільна енергетична мережа світу. Маньє та Іньє – чоловічий та жіночій її прояв. Це складно, – у його словах почувся легкий подих.

– Ні, я слухаю, – пробурмотіла я. – Будь ласка продовжуйте. У кожного драхха – колір його Маньє?

Еллінге зацікавлено підняв брову і ніби по-новому глянув на мене.

– Абсолютно вірно. Тих, у кому сильна енергія Прада, дуже мало.

– У Сгера... не сильна? – ризикнула я й одразу пошкодувала: такий вогонь спалахнув у його очах. Я поспішила пояснити: – Татуювання горіло кольором його волосся.

Сольгард кілька хвилин уважно розглядав мене.

– У нього Прада сильна. Складно сказати, чому ваш візерунок відреагував саме на його Маньє. Прада буває непередбачуваною.

– А... Іньє?

Він одвернувся. Мовчав якийсь час, потім озвався:

– Її більше немає.