Як відірватися перед весіллям - Аліна Амор
- Тобі ж подобалося? - дружелюбно запитав принц.
Його голос звучав упевнено, спокусливо, звабливо, і Деміан здавався таким переконливим, що хотілося вірити. Ось як він це робить, га?
Я кивнула.
- Добре було? - продовжував допитуватися він.
- Непогано, - погодилася я.
- Довірся мені і побачиш - тобі сподобається ще більше, - тоном досвідченого спокусника сказав Деміан.
І поза ця - на колінах, зі скуйовдженим волоссям, сильними рельєфними руками і таким самим торсом... І очі, що ще нещодавно були шоколадними, а тепер стали чорними та блискучими, як нічне море... І вираз цих очей такий... Хижий.
Що ж, чоловік на колінах - безумовно моя слабкість. Я просто не можу встояти!
Принц підняв моє підборіддя пальцями, теплі губи торкнулися моїх губ, і я довірливо піддалася на його ніжні поцілунки, лагідні руки, гаряче дихання... Голову знову заповнив солодкий туман, Деміан вклав мене на ліжко й опустив мої коліна.
І морок знову розвіявся, коли він почав стягувати з мене трусики.
- Може не треба? - здавлено і з боязкою надією запитала я.
- Треба! - тихо, але наполегливо відповів Деміан, ледь стримуючи сміх.
Я приречено зітхнула.
Але ж він начебто знає що робить... Адже знає ж?...
І знову я піддалася на впевнений натиск, дозволивши роздягнути себе повністю, на його ніжність і пристрасть, відзиваючись трепетом на поцілунки й пестощі на оголеній чутливій шкірі, цей такий новий жар, від якого все плавилося всередині... Чоловік розвів мої стегна руками, і я пригорнулася до нього, оповила його ногами й обійняла руками за спину, відчуваючи гладеньку теплу шкіру й те, як перекочуються м'язи під моїми долонями.
І тим несподіванішим був гострий біль, коли він увійшов у мене і від якого на очах виступили сльози. Пристрасть спала, як і не було її, я тільки очманілими широко розкритими очима дивилася на Деміана, втративши дар мови, а він завмер, дивлячись на мене, глибоко і важко дихаючи.
Ну ні! Ми так не домовлялися!
А обіцяв, що буде приємно!
Брехав! Усе брехав!
- Тихо, тихо! - прошепотів принц.
Тихо? Та він знущається!
Не знаходячи слів, щоб висловити своє обурення, я заколотила руками по грудях мого коханця, щоб він припинив усе це. А груди в нього тверді як камінь. Як і те, що в нього внизу, там теж усе дуже тверде...
Замість того щоб відпустити, він почав цілувати мене, і я закрутила головою, пихкаючи й вивертаючись, щоб не дозволити йому. Наша мовчазна боротьба тривала не довго. Деміан відсторонився, вправно стиснув мої зап'ястя і підняв їх над головою, притиснувши однією рукою і не даючи вирватися. Від такого нахабства я задихнулася, а серце забилося рвано та схвильовано. Він знову поцілував мене і я спробувала його вкусити, але хіба могла я по-справжньому кусати такі солодкі губи? Його язик проник у мій рот, пестячи, сплітаючись із моїм, я мимоволі притихла, захопилася і не помітила як розслабилася. І коли він знову почав повільно рухатися, простогнала йому прямо в рот. Це виявилося так приємно... Так ново, хвилююче і шалено захопливо...
Мені хотілося бути ближче до нього, ще ближче... І злитися воєдино.
Тепер головне - не зупиняйся, інакше я ризикую збожеволіти... Я шепотіла йому про це, благала, кричала... Навіть дряпала нігтями...
І хвиля задоволення все наближалася, накочувалася, наростала, обволікала... Поки не накрила повністю, позбавивши зв'язку з часом та реальністю.
Бо як інакше пояснити цей стан сонної млості й повної відсутності думок у голові? Ну, от жодної...
Трохи прийшовши до тями після всього цього, я обернулася до Деміана, який втомлено відкинувся на спину, підвелася на лікті, торкнулася пальцями його губ і повільно замислено промовила:
- Чому ми не робили цього раніше?
Він розсміявся, обійняв мене міцно, відкидаючи назад на подушку і зарився обличчям у моє волосся.
