Злочинна союзниця - імператриця? - Аліна Скінтей

Естар дивився на неї ще кілька довгих секунд, а потім різко стиснув медальйон у руці. Його очі блиснули небезпечно.

— Думаєш, кілька чесних слів змусять мене забути все, що ти зробила? — його голос був низьким, мов грім, що повільно насувається в темряві. — Ти сама сказала, що звикла діяти заради власної користі, Еліаноро. Чому я маю вірити, що тепер це не чергова гра?

Еліанора зітхнула, але залишалася незламною, навіть під тиском його уважного погляду. Вона могла відчути, як у повітрі напруження зростало, мов спалах від далекого полум'я, що поступово охоплює все навколо.

— Бо я більше не граю, — прошепотіла вона. — Якби хотіла втекти чи використати тебе - могла б зробити це давно, і твоя мітка тут ні до чого. Але я залишилася тут. Перед тобою, незахищена, в чужому світі. Ти можеш вбити мене, зруйнувати медальйон, обміняти, зробити все, що тобі хочеться. Я готова покласти усе на шальки терезів, аби тільки ти зрозумів: я тут зараз лише заради тебе. І щоб ти не говорив, відчуваєш ти інакше...

Якусь мить Естар не відповідав, але у його очах проступило щось, що ледь вловимо ламало його крижану маску. Рука з медальйоном опустилася, і він поглянув на неї, ніби всередині нього боролося дві різні особистості: імператор, що мав її судити, і чоловік, який не міг забути їхні спільні миті.

— Не смій говорити про мої почуття, — сказав він, наближаючись до неї ще ближче, майже впритул. — Ти не маєш на це жодного права, — його голос перейшов на шепіт, який здавався ще загрозливішим за будь-який крик. — Ти отримаєш корону, яка стане тобі болючими кайданами. І на майбутнє, якщо тобі захочеться втнути щось, що мені не сподобається... бодай один кривий погляд, то вперше в житті справді дізнаєшся, що означає бути бранкою імператора. І тоді навіть твій батько не зможе тебе врятувати, — він схилився ближче, і його голос був тихим, мов нічний шепіт, але сповненим отруйної гіркоти. Напруження між ними досягло свого максимуму. Естар підняв руку й ледь торкнувся її підборіддя, змушуючи підняти погляд, щоб вона зустріла його очі. — Я ще не вирішив, що це буде за ціна, Еліаноро, але будь певною, ти жалкуватимеш до кінця свого існування за те, що зустрілася зі мною.

Німріан бажав вкусити, зробити боляче так, як боліло йому самому.

— Я вже жалкую.