Проклята наречена і таємниці Пагорбів - Олена Гриб

– Я не ідіот! За собою стеж!

Невідомі, нітрохи не ховаючись, попрямували в сад – туди, де мала лежати жертва.

– Ну-є… І як тепер все владнати? – буркнув молодший.

– Та ніяк, дурна твоя голова. Доб’ємо цю, прикопаємо іншу і звалимо до Валесії. Ворушись! Плюс у тому, що можна обібрати це місце до нитки, у баб’ячі розбірки ніхто вже не повірить.

– Замовник буде незадоволений. Він хотів, щоб одна здохла, а друга сіла.

– Зате я задоволений! – Бородатий спіткнувся і вилаявся. – Камінці фіфи бачив? Кому потрібен княжий сейф, коли ця курка кинула без нагляду цілий статок?

– Амулет розрядиться до світанку.

– Правильно, йолопе! Ворушись! А ще краще – греби назад, за прикрасами, тут я сам розберуся.

– Довіряєш, хе-хе?

– Кишка у тебе тонка для обману. Йди!

Айріс завмерла. З ґанку її укриття не проглядалось, але той, хто пройде доріжкою до замку, напевно помітить білу пляму нічної сорочки.