Таємниця Чорного Дракона. Злочинець - Аманді Хоуп
- Вирішив поповнити ряди коханок? – несподівано пролунало знайомим голосом над головою.
Інстинктивно смикнулася, щоб відсторонитися від його високості, але Дракон не дозволив, стиснувши мене міцніше в обіймах.
Обернулася, зовсім поряд з нами стояв Сніговий барс і свердлив Асгарда поглядом сповненим ненависті.
- Я завжди на крок попереду, брате, - парирував на це принц, не випускаючи мене зі своїх рук, хоч я й намагалася вирватися.
- А у пані Алани ти запитав, чи підходить їй подібна доля? - єхидно продовжив Барс.
Начебто він намагався мене захистити, чому відчуваю ніби з брудом змішують.
Я взагалі сама за себе можу відповісти. Але мої спроби вирватися знову зазнали краху.
- Вона сама вправі вирішувати свою долю та її батько. А хто ти, щоби втручатися? - холодно відповів Чорний, навмисне притискаючи мене обличчям до своїх грудей, щоб навіть звуку вимовити не могла.
Що за тиранські вибрики?
– Сама? - гірко посміхнувшись, промовив Аслек. - Хіба ти залишаєш право вибору?
- Вибір є завжди, - відповів Дракон тим самим крижаним голосом. - Ти ж знаєш, у палаці магія заборонена.
- Коли це тебе зупиняло? - уїдливо запитав Барс і, не чекаючи відповіді, продовжив. - Відпусти дівчину, ненароком задушиш.
Нарешті, на мене звернули увагу, думала вже забудуть, що я тут взагалі знаходжуся. Цим би вельможам аби красуватися один перед одним, а ти стій, сопи в дві дірки і бажано мовчки.
Вивільнилася з ослабленої хватки Чорного, і глянула на принца Аслека.
- І вам доброго ранку! – видала, гнівно виблискуючи очима на одного й іншого.
До чого невиховані принци, при мені обговорювати мене надумали!
- Вам теж найкращого! - вклонився Аслек, окидаючи мене вивчаючим поглядом з ніг до голови
Він стояв за кілька кроків, зовсім поруч, невже ми так захопилися, що його не помітили.
«Як давно він тут опинився? І що бачив? Або ... - від наступної думки з'явилося відчуття, що мене крижаним душем облили: - Дракон спеціально поцілував мене, коли помітив, що ми не одні? Щоб продемонструвати братику силу? А я просто як дурна муха загрузла в павутинні?»
Слідкуючи за виразом мого обличчя, Сніжний розуміючий усміхнувся. Значить, мої припущення вірні? То була вистава для одного глядача?
На душі погано стало, зовсім я голову втратила від цього лускатого гада. Тільки виявилось, що це ще не кінець.
- Цієї дівчини тобі теж не бачити, - видав Асгард байдужим тоном, але я всіма фібрами душі відчула, наскільки він злий.
Ці двоє ніби вели давню суперечку, тільки цього разу я стала Яблуком розбрату.
- А ти розповів дівчині, що дав уже свою згоду на шлюб із принцесою Сульрі? - задав останнє запитання Барс, хитнувшись на підборах, і з переможним виглядом вирушив стежкою вглиб саду.
Мене, після його слів, ніби по голові чимось важким стукнули, така каша у думках утворилася.
Не розглядала я Дракона як потенційного чоловіка, та й планів на нього у мене ніяких не було. Чому ж так боляче?
- Я теж піду, - розвернулась у потрібному напрямку і навіть зробила кілька кроків, але він не дав втекти.
- Доведу вас, - спокійно промовив і, не слухаючи моїх заперечень, підхопив під лікоть і повів.
Шлях, що залишився, ми пройшли в тиші.Я мовчала, намагаючись переварити отриману інформацію і втихомирити серце, що розбушувалося.
Принц теж мовчав. Навіть не спробував виправдатися, всю дорогу чекала, що заговорить, а йому просто не було чого сказати.
Довівши мене до самого ґанку, випустив мою руку.
- Дякую! - кивнула і, не підводячи голови, пішла вгору східцями.
- Наші заняття, - гукнув мене Дракон. — Чекатиму на вас після сніданку в бібліотеці.
Невже він думає, що після всього сказаного ми зможемо з ним спілкуватися як раніше. Обернулася.
Його обличчя не виражало жодної емоції, наче маску одягнув і очі холодні. Чи сердиться, що його плани поповнити ряди коханок провалилися?
Нічого не відповіла, розвернулась і пішла. Не маю для нього слів. Нерозумно, звичайно, ображатися чи сумувати. Я в цьому світі ненадовго, тільки розберуся, як звідси піти, то ви мене й бачили.
Тільки все одно боляче. Як лещатами груди стиснуло.
«Та у вас стенокардія, моя люба!» - спробувала себе підбадьорити безглуздим жартом, але легше від цього не стало.
Сподобався роздiл? Чесна оцінка допоможе авторові у написанні книги. Анонімно