Проклята наречена і таємниці Пагорбів - Олена Гриб

Вхідні двері відчинилися навстіж, і храмом пройшовся протяг, внісши аромат липи і нічної красуні. Відчайдушно заголосила якась жінка – схоже, із роду Беретів. Вітер зашелестів сторінками книги, кинутої на візерунчасту плитку підлоги, загасив ритуальні свічки, поворухнув зв’язані зі священних трав фіранки.

– Обережніше, пані Міллс, – сказав важкий голос. – Не хотілося б виносити вашого колишнього нареченого у відрах.

Айріс розплющила очі. Двоє здорованів у цивільному дбайливо повертали прозорому, як сльоза, Красу вертикальне положення.

Прокляття наздогнало пана Берета в ту мить, коли він замахувався, тому статуя вийшла нестійка, зате вражала уяву моторошною красою, притаманною витворам магії. Здавалося, варто теплим променям ранкового сонця торкнутися немов виточених із льоду пальців брехливого нареченого, і вони або розтануть, впадуть додолу чистими краплями, або набудуть кольорів і повернуться до життя.