Проклята наречена і таємниці Пагорбів - Олена Гриб

Спритник спіткнувся і впав на коліно на шляху коней.

– Шесса мене з того світу дістане, – пробурмотів, відштовхуючи племінника, що кинувся йому допомагати. – Забирайся звідси! Швидко! О Великий, цьому довбню на роду написано померти дурною смертю!

– А от і ні! Ось побачиш, розбій у мене в крові.

– О-о-о! Ти що, досі не зрозумів, чим я, щоб тебе крячі затоптали, займаюся?!

Вусатий кучер у темно-зеленій лівреї натягнув віжки, і карета зупинилась.

– У мене інші методи, дядьку. – А Лі мріяв відступити, але образи безстрашних предків маячили над душею, вимагаючи подвигів на безчесній ниві. – Я зроблю це. Ось просто візьму і зроблю!

– І що ви маєте намір зробити, юначе? – мовив строгий жіночий голос.

А Лі підскочив і гепнувся на запилену дорогу. З бідолашного револьвера випала якась деталь і поскакала у високі чагарники за узбіччям, але хіба така дрібниця мала значення, коли навпроти стояла Мрія з великої літери?