Таємниця Чорного Дракона. Злочинець - Аманді Хоуп
- Звичайно, може, - щиро здивувалася Мірана. - Вона може цілий полк створити з її силою.
У мене в голові немов пазл почав складатися. Ті воїни, що напали на мене, могли бути ілюзією. І вовк теж був не справжній.
- А коли ілюзія зникає, що лишається? - запитала я, а серце завмерло у грудях.
Раптом мої припущення виявляться вірними?
- Не знаю, - здивувалася служниця, і примружила очі, ніби намагаючись згадати.
А я напружено чекала, вдивляючись у її обличчя, сподіваючись там щось прочитати.
- Туман? - перепитала вона себе і тут же зрадовано додала: - Точно! У повітрі після феєрверків туман стоїть якийсь час.
«Можливо це пил? - якийсь час зависає в повітрі, поки не осяде. Якщо мої припущення вірні – треба терміново розповісти Дракону!
Остання ідея охолодила мій запал. Навряд чи його високість не знає про магії принцес, для нього зовсім не секрет, який дар має Аїра. Він тоді сказав: Це не люди. Тобто вже на той момент знав, що за магія, але принцесу досі не заарештовано. Висновок простий: або він не має доказів, або мої міркування неправильні.
Думаю, вірно, друге, я ще надто мало знаю, щоб правильно поставити діагноз цьому світу.
Я поспішила зробити висновок, не зібравши ґрунтовних доказів.
Вже як Серьога висловлююсь. При згадці про нареченого стало соромно. Зовсім я про нього забула.
- Та навіщо вам ця магія? - по-своєму зрозуміла мій стан Мірана і почала втішати. - Ви геть у мене яка красуня! Навіть принцеса Сульрі вам поступається в цьому. Думаєте, чому вона сердиться, коли вас бачить?
Її прониклива мова мене настільки здивувала, що я з цікавістю перепитала:
- Чому?
- Ви найкрасивіша у палаці! - заявила вона важливим тоном, і, сформувавши таку загадкову міну, що я мимоволі розреготалася, завалившись на бік.
- Даремно смієтеся, - простягла Мірана ображено. – Слуги тільки про це й пліткують. Не дарма ж, всі три принци звернули на вас увагу.
За останніх її слів я осіклася і закашлялася.
– Ну, знаєш! - почала її сварити незадоволено. - Ти ж краще за всіх поінформована про те, чому принци до мене уважні. Кронпринц тут випадково виявився, коли мене намагалися вбити. Принц Асгард проводить розслідування. А Аслек просто допоміг відкрити магічну книгу.
- Ось і я говорю, - багатозначно, з хитрою моською додала дівчина.
Весь вигляд її говорив: «виправдовуйтесь, виправдовуйтесь, я все одно правду знаю!»
Захотілося її по голові чимось тріснути, що я й зібралася зробити.
Під руку потрапив томик, принесений із бібліотеки. Я про нього, у світлі останніх подій, зовсім забула. А даремно. З книг можна дізнатися багато потрібного та корисного.
Тільки ось Мірану треба скоріше випровадити, і зайнятися магією. По голові бити їй не стала, зате вигадала, як від дівчини позбудеться.
- Не вигадуй того, чого нема! - промовила їй грізно. - Будеш про мене плітки розпускати – вижену дозволю!
- Я? - у дівчинки був такий обурений вигляд, що я мало не посміхнулася, але треба було тримати обличчя похмурим. Нехай думає, що я дуже розсердилася.
Вона продовжила скривджено надувши губи:
- Я взагалі… ніколи, нікому, нічого… А ви! - І вона схопила тацю, киплячи і обурюючись.
Не сказавши мені жодного слова, але ґрунтовно гримаючи посудом, попрямувала до дверей. Я навіть оком не встигла моргнути, а вона вже зникла. Що довше її не буде, то більше в мене часу на експерименти.
Нарешті, двері з гуркотом зачинилися, і я змогла розслабитися. Непогана вона людина, трохи наївна та довірлива, але загалом ми могли б бути хорошими друзями. Тільки я не збираюся затримуватись у цьому світі, не варто до неї прив'язуватися.
Схопила магічний томик, заплющила очі, згадуючи дії Барса над книгою. Розкрила і, повторюючи його рухи, провела рукою по сторінці.
Сподобався роздiл? Чесна оцінка допоможе авторові у написанні книги. Анонімно