Проклята наречена і таємниці Пагорбів - Олена Гриб

– По-моєму, це якась саморобна накидка з пір’ям. А ще в них є рушниця і чи то труп, чи заручник.

– Дружок Сіта?

– Паніка не почалася, тож напевно він.

«Ну що за ненормальний день?» – Джі Лін про всяк випадок пригнувся (раптом у фортеці комусь заманеться глянути на південні скелі?) і відійшов під прикриття рослинності та валунів.

Йому не подобалася ця територія. З одного боку, тут було надто багато відкритого простору, з іншого – нагромадження скель нагадувало лабіринт. Можливо, для лінг вони не становили перешкоди, але князь почувався занадто розбитим, щоб дертися по теплому шорсткому камінню як ящірка.

– Ти, – він знову відтягнув кляп, дозволяючи бандиту говорити, – давно тут?

– Та йди… кх-кх…

– Стежки знаєш?

Сіт плюнув, і кляп повернувся на місце.

– Ну і смажся на сонці, – пригрозив князь. – Будеш готовий до діалогу – дай знак.

Але допомога бандита не знадобилася. Перш ніж Сіт обдумав інформацію, у фортеці почався бардак.