Мій випадковий чоловік - Інна Романова

Поліна прокинулася рано, точніше її розбудив телефонний дзвінок, вона підстрибнула і вийшла на балкон розмовляти. А потім і зовсім з кімнати пішла.

Сонна, в спортивному костюмі, з копицею не розчесаного волосся, із зубною щіткою і рушником, я повільно брела в ванну. Вона була суміжна для двох кімнат.

Пісяти хотілося неймовірно.

- Гей, хто там, виходь! Мені дуже треба! - стукала в двері, тримаючись з останніх сил. - Ну реально, будь людиною, відкривай! Поля, це ти там? Паша, ти? - майже благала я, продовжуючи тарабанити у двері.

Нарешті замок клацнув, двері відчинилися і я лоб в лоб, ну в міру можливостей через різницю в зрості, зіткнулася з нахабним хлопцем з вечірки.

- Привіт, - він мені посміхнувся, пропускаючи в туалет, - Йди, а то я переживаю за твоє здоров'я. Тривале терпіння шкідливо для нирок. Ти в наступний раз не терпи до останнього - підморгнув мені і вийшов.

Я хотіла провалитися крізь землю... Який жах... Сонна,  не зачесана і горлопаню під дверима туалету ... Навіть в найдурніших фантазіях я не могла собі уявити таку зустріч.