Не повертай мене - Джулія Рейвен

— Ян, будь ласка, продовжуй, — здивовано бурмоче вона.

— Ти точно цього хочеш? — знущально тягну, повертаючись до пестощів. 

— Господи, так! — нервово обурюється Мія. — І це я ще багато говорю?

Я задоволено посміхаюсь і цілую її. Дико, пристрасно, жадібно. І вона відповідає так само.

Мої пальці приємно ковзають її клітором, завдяки рясній змазці. Обводжу його ще кілька разів, відчуваючи швидке наближення розрядки. Ще трохи — і Мія вигинається всім тілом, хрипко скрикуючи. 

Її стогони гучною луною пройшлися по нічній глушині. Мія важко дихає, наче пробігла кілька кілометрів. Сподіваюся, брат з Еммою міцно сплять і не стали випадковими свідками наших прелюдій.

— Ходімо, — підскочивши на ноги, подаю Мії руку.

— К-куди? — здивовано уточнює.

— Скупаємось. Попереду ще другий раунд.

— Добре, нам і справді не завадить скупатися, — без затримки погоджується Мія, пружно підводячись на ноги.

Вона з особливою старанністю струшує з тіла прилиплі грудочки землі та стеблинки.

Блд, її нереальна покірність змушує пах болісно занити від надто сильного збудження. Я, як грьобаний господар, упиваюся слухняністю рабині і не можу нічого з собою вдіяти.

І що її чоловікові не вистачало? Красива, тендітна, ніжна. Та біля неї навіть чхнути страшно, щоби не налякати. 

«Так, блд, Ян, і давно ти став таким романтиком?»

— Хоча, знаєш, до біса ставок! — нервово вигукую. — Я вже тебе хочу!

Одним ривком хапаю Мію за плечі і притискаю її до багатостраждальної стіни винограду. Мені здається, на ранок навіть можна зробити вино з пом'ятих грон, стільки разів ми вже тут тупцювали.

Я втикаюсь носом у тонку шию і жадібно вдихаю свіжий запах трави та польових квітів, тим самим розсипаючи табун мурашок по її шкірі. 

Ніякого пафосу, пихатості та зневаги. Надто добре, щоб бути правдою. Але вона, схоже, і справді така.

Я навіть не пам'ятаю, коли востаннє піддавався такому потягу. Щоб за пару днів так сильно до когось прив'язатися. 

Серйозних стосунків у мене ніколи не було. Та й з нашою роботою я не міг собі такого дозволити. А тут упала на голову, і не відпускає.

Мій кругообіг непотрібних думок перервав несміливий поцілунок Мії.

Ммм... а це дівчисько не таке просте, як здається. Мабуть, набридло чекати і вона сама вирішила проявити ініціативу. 

Я подався вперед, заглиблюючи наш поцілунок. Губи Мії були солодші за будь-яку карамель. Я смакував їх так жадібно, ледве стримуючи бажання якнайшвидше увірватися в її соковите тіло.

Мія, піднявшись на миски, міцно обхопила мене за шию, мимоволі дряпаючи гострими нігтями. Сильніше втиснув її у виноградник, через що він боязко затрясся над натиском наших тіл. Але нам було байдуже. Ми цілковито насолоджувалися одне одним.

Катуючи її губи, я чіпко стиснув талію Мії, від чого та видала глухий протяжний стогін. Несильним натиском вона зачіпає мою рану, викликаючи пекучий біль, але я, стиснувши зуби, повертаю всю увагу до Мії.

Вона ні на мить не відсторонилася, ніби цілувала мене востаннє — і це заводило ще сильніше.

Не втримавшись, я запускаю пальці в її густе волосся, міцно вчепившись у нього, і трохи відтягую назад.

Помічаю у світлі місяця крихту страху в її очах і заспокійливо шепочу:

— Не бійся, я тебе не скривджу.

Ледве помітний кивок Мії, і я продовжую досліджувати її тіло, посипаючи дрібними поцілунками. Вона рвано дихає, блукаючи своїми пальцями по моїй спині.

Відсторонившись, я піддіваю пальцем бретельку її бюстгальтера і швидко знімаю з плеча. Зайва ганчірка глухо падає біля наших ніг.

Прокладаю вологу доріжку від шиї до її грудей. Я ніжно торкаюся губами соска, викликаючи у Мії гучний надламаний стогін. Пещу тверду горошинку язиком і неспішно переходжу на другий.

Вона вся тремтить, щось невиразно бурмочучи. 

Я опускаюся пальцями нижче, і підчепивши резинку її трусиків, акуратно торкаюся клітора. Потопаючи в її волозі, натискаю на чутливу плоть і ритмічно воджу по горбку. 

Пройшовшись її складочками, вводжу всередину два пальці. Мія смикається від несподіваного жесту і сильно впивається в мої губи. 

Її тихі стогони змінюються неконтрольованими схлипуваннями. Вона звивається, без сорому насаджується на мої пальці, і обережно крадеться рукою всередину штанів до мого члена. 

Серце шалено заходиться від збудження, пропускаючи удари, коли я відчуваю, як її холодні руки торкаються моєї головки.

Мені не хочеться витрачати ще час на прелюдії. Точніше, я вже не можу витрачати час на прелюдії. 

Я хочу її зараз. Без залишку. Усю. Від і до.

— Я більше не можу… — тремтячим голосом випереджає мене Мія. 

— Не можеш що? — знущально перепитав я, покусуючи мочку її вуха.