Сама собі автор - Дана Кейт

Я, звичайно, намагалась уникати Льошу та Аліна не могла зрозуміти чому. Говорити нікому не стала. Навіщо? Нічого не сталось. Хай буде як буде..

Марина зателефонувала і попросила прийти.

-Що трапилось?

-Завтра Петра забирають до армії. Він кличе до себе у гості.

Петра я любила таємно. Ось, прямо не те, щоб закохана була, а як мені здавалося то в 16 років, що більшого кохання бути і не може. Він зі мною дружив, сиділи в одній компанії, спілкувались, інколи проводив додому. З ним у мене був перший поцілунок. Не зна чому він мене поцілував, якщо сохнув за Женькою. Але якось само собою сталося і моя голова закружляла разом з мозком у якомусь дикому танці. Я приходила додому і ревіла. Бувало, що до ранку, а потім від безсилля просто засинала.

-Ну що? Ходімо чи ти не дуже?- вирвала з роздумів подружка.

-Підемо, звичайно.

Одягнула найкрасивішу сукню, підфарбувала очі, взула босоніжки на підборах та вийшла. Ще за Маринкою зайти треба. Попросила у мами грошей на подарунок, щоб не йти з порожніми руками. Марина чекала на мене біля свого будинку.

-Ну що? Ідемо? -запитала вона.

-Давай зайдемо в магазин, купимо щось.

Ми пішли до найближчого. На ті гроші, шо в нас були, купили велику коробку цукерок та пляшку шампанського. Коли почали підходити до будинку Петра мої коліна затремтіли.

-Що?, - усміхнулась Марина.

-Боюсь, - відповіла, - не знаю, як поводитись.

- Пішли, все буде добре.

Ми підійшли до будинку, не встигли постукати,як двері відчинилися. На порозі нас зустріла мама Петра.

-Ой, дівчата, привіт, проходьте. Іменинник зачекався. 

-Іменинник?- я запитливо подивилась на Марину.

-Я не знала, чесно, - відповіла подруга.

-Так, ми вирішили день народження і проводи в армії відсвяткувати в один день. Проходьте швидше.

У вітальні сиділи гості за великим столом. Здебільшого всі знайомі. Ми привітали Петра і сіли до столу. Шампанське вже було розлите по келихах, повний стіл закуски, весела музика- все сприяло святу. 

Після застілля всі вийшли на двір танцювати.  Хлопці швиденько поставили апаратуру та організували дискотеку. На повільних танцях всі розходились по парах, але Маринку ніхто не запрошував, тому вона сиділа на лавці і розмовляла з Людою, сестрою Петра, а я танцювала з іменинником. Він ніжно мене обіймав, шепотів мені на вухо яка я вродлива і ніжна. Потім запитав:

- Ти мене будеш з армії чекати?

Я дуже здивувалась. Прямо впала у ступор. І після того, як він запитав втретє, відповіла, що буду.

Молодь розійшлась додому і Петро зголосився мене провести. Всю дорогу ми йшли, він обіймав мене за талію, щось розповідав. А коли стали біля мого під'їзду, хлопець поцілував мене.  Спочатку обережно, ніби питаючи, а потім, коли зрозумів, що я не проти, поцілунок заглибився і я почала танути в його руках.

Ми ще трохи постояли і я зайшла в під'їзд.

Говорити, що я всю ніч не спала?