Шхуна "Колумб" - Трублаїні Микола
Вимпел однесли командирові. Вахтовий начальник одкрутив закривку трубки і витяг записку.
"Знайшли "Колумб" в сто тридцять восьмому квадраті. Курс зюйд-ост 35°35?. По курсу в сто сімнадцятому квадраті підозріло поводиться пароплав "Кайман". Гадаємо, жде "Колумба". На шхуні помітили чотирьох. Один — Марко Завірюха. Щоб не затримувати корабель, кидаємо вимпел. Йдемо стежити за "Колумбом". Петимко".
— Штурман! Курс на "Колумб", розраховуйте швидкість шхуни п'ять миль на годину, — розпорядився командир. Потім обернувся до комісара: — Ви розумієте, коли не доженемо "Колумба", вони перейдуть на "Кайман", і ми не зможемо їх взяти. Вони у нейтральних водах. Ех… Да… Підійдіть до пасажирів і підготуйте їх: скажіть, що льотчики бачили Марка. Але скажіть не одразу, а то дуже хвилюватиметься мати.
Х. РАНОК ПОЛОНЕНИХ
У Марка підгиналися ноги. Дерев'яніли руки. Цілу ніч простояв він біля штурвала, не маючи жодної хвилини відпочинку. Крім втоми, давав себе почувати й холод. Дощ промочив і полонених, і загарбників, але захватники рухалися, викрутили свою одежу, крім того, частина одежі в них була непромокальна, а полонені, залишившись мокрі під вітром, незважаючи на серпень, посиніли від холоду. Моторист і юнга просили дозволити їм переодягтися, але пірати не звернули на це уваги, вони знали, що за кілька годин ні той, ні другий їм потрібні не будуть.
Тим часом море залишалось таким самим безлюдним, пароплави й кораблі не показувались ні близько, ні далеко. Нічого не виходило також з Маркових планів відносно нападу на одного з злочинців, коли б той наблизився до нього. Пірат і шпигун хоч і наближались, але були надзвичайно насторожені і весь час береглися несподіваного нападу.
На ранок, правда, такий напад став неможливим юнга відчував втрату сили, потрібної дія боротьби енне світло давало можливість загарбникам контролювати найменший рух своїх полонених.
Проте обидва, і Марко, і Левко, могли бути задоволені тим, що значно загальмували рух шхуни на південь. Вони знали, що після шквалу шхуна знову опинилась поблизу Лебединого острова. В цьому їх переконало світло маяка. Коли б ще знали наслідки вранішніх астрономічних обчислень рудого пірата, то могли б відчути велике задоволення. В усякому разі, вони помічали похмурість і досаду загарбників.
Справді, капітан піратського човна і шпигун нервувалися. Через той шквал, як вони думали, "Колумб" однесло назад, а тепер виявилось, що шхуна взагалі має мізерну швидкість і не встигла своєчасно прибути на умовлене місце. Вони спізнювались на півтори-дві години. Навряд чи пароплав-база затримається на такий час. Перспектива залишатися з цією шхуною в морі ще на цілу добу не приваблювала. Все ж поспішали до потрібного їм місця, як пасажир, спізнюючись на поїзд, поспішає на вокзал, сподіваючись, що поїзд вчасно не прибув або затримався.
Одна річ на шхуні однаково хвилювала, оборювала і дратувала як загарбників, так і полонених, хоча з різних мотивів. Це була рубка і люди в ній. Левко хвилювався долею пораненого Стаха Очерета, не знаючи, що справа була значно складніша, ніж він думав. Моторист повірив, Що поранений защіпнувся зсередини. Шкіпера в рубку переносив він, знав серйозність поранення, тому й турбувався, чи не вмер Стах Очерет після того, як з останніх, мабуть, сил защіпнув зсередини двері.
Марко палав обуренням, що в темряві ночі Андрій Камбала не зумів вийти з рубки й напасти на піратів. Останні теж позирали на рубку, але не наважувалися на рішучі заходи проти того, хто там зачинився На ранок побачили, що з середини рубки задраєно також ілюмінатор. Поранений чи поранені зачинилися й не виявляли бажання показуватись на палубі. Рудий та Анч почасти з того раділи, бо це зменшувало їм клопіт. Одночасно це трохи їх і непокоїло, бо хтозна, що можуть наробити люди, бувши непов'язані та не відчуваючи в себе коло виска дула револьвера.
Анч кілька раз пробував підслухувати під дверима рубки. Іноді здавалося, ніби чує якесь шарудіння і навіть голос, але тріскотіння мотора заважало. Разів два навіть стукав у двері, але ніхто не відповідав.
Востаннє, коли намагався підслухати, стоячи під рубкою, його увагу привернув шум, що здався йому знайомим. Анч озирнувся на рудого. Той стояв, задерши голову вгору. Просто на них з моря мчав літак. Летів він низько, і за хвилину льотчик міг побачити назву шхуни, а головне, що робиться на її палубі.
Шпигун зміркував, що треба негайно створити враження, ніби на судні все в порядку Хотів примусити полонених підняти вгору радісні обличчя, вітаючи льотчиків помахами рук, але глянувши на моториста і юнгу, зрозумів, що з того нічого не вийде, а загрожувати револьверами на очах пілота неможливо. Тоді вирішив удати абсолютну байдужість. Гукнув командирові стати коло моториста, а сам підійшов до юнги і став за його спиною.
Шпигун дуже добре володів собою в усіх випадках життя, але на цей раз змінився на обличчі, коли прочитав назву літака. Він добре пам'ятав, як позавчора з палуби човна підстрелили літак з такою самою назвою, і вважав його загиблим. Помітивши, що юнга дивиться вгору, засичав на нього, і Марко схилив голову. Хвиля радості залила його — він пізнав не лише літак, а й людей на ньому.
Коли Анч сказав своєму товаришеві назву літака, той насупився. Марко, спостерігаючи їх, переконався, що "Розвідувач риби" нагнав на них страху. На жаль, він не розумів їхньої розмови.
Та скоро пірати почали заспокоюватись: по-перше, припускаючи, що то міг бути інший літак з такою самою назвою, по-друге, коли навіть той самий, то все одно льотчики не могли їх впізнати, а перебування тут "Колумба" не повинно їх здивувати. Якщо літак шукає тут рибу, то чому не могла в цьому ж місці опинитися рибальська шхуна. Проте тут взагалі могли зустрітися рибальські судна. Зустріч же з ними, особливо коли шхуні доведеться дожидатися пароплава цілу добу, не віщувала нічого приємного. "Колумб" могли впізнати і підійти до нього, хоча б маючи на меті перемовитись кількома словами із знайомими.
Наче на підтвердження цих міркувань, рудий пірат незабаром помітив на обрії крапку. Поки що в бінокль не можна було розібрати, яке то судно, але, зважаючи на те що саме відтіля летів "Розвідувач риби", вони боялися зустріти рибалок. Досада брала напасників. Можливість зустрічі з рибалками непокоїла ще й тому, що чорна крапка лежала саме на їхньому курсі. Обминути її здалека значить, втрачати дорогоцінний час, бо, може, вже зовсім недалеко за цією крапкою з'явиться інша, і то буде потрібний їм "Кайман". Вони не могли змінити курсу
Скоро виявилось, що коли те судно на місці не стоїть, то в усякому разі посувається надто повільно. Вирішили обходити на найкоротшій віддалі, з якої не можна прочитати назви. Сподівалися, що "Колумба" з поламаною щоглою там не впізнають
Марко, не маючи бінокля, стомлений кількома безсонними ночами, помітив ту темну крапку не одразу. "А що, коли це якийсь іноземний пароплав? Тоді загарбники постріляють їх раніше, ніж підійдуть до нього, викинуть за борт, а там зможуть брехати, що захочуть". Та його думки змінилися, коли глянув на рубку. Поки загарбники не виволокли звідти Андрія та живого чи мертвого Стаха Очерета, доти вони не можуть цілком позбутися свідків.
В ці хвилини обставини породжували в людей на "Колумбі" майже однакові думки. Те, що думав юнга, справді непокоїло загарбників, і саме в цей момент вони радились, що робити з полоненими. Вони вже могли без них обійтися. Двох куль вистачило на обох, але все ж у рубці залишався свідок. Навіть випадково застреливши його крізь двері, не змогли б витягти трупа. Звичайно, остання комбінація їх все-таки більш-менш задовольняла. Без живих свідків вони могли б казати, що випадково зустріли "Колумб" у морі без жодної живої людини. Анч знову обійшов кругом рубки.
Тим часом крапка на обрії досить швидко виростала в пароплав. Рудий пірат помітив над ним струмок диму. Анч наказав Маркові повернути шхуну, щоб обійти пароплав. Юнга ніби недочув і продовжував тримати шхуну на попередньому курсі. Шпигун хотів був повторити наказ, але його перебив пірат.
— Слухайте, агент, — сказав він, розглядаючи пароплав у бінокль. — Мені ввижається три щогли. Труба між гротом і бізанню. Бізань вище за фок… Значить, це "Кайман".
Анч підніс бінокль до очей. За хвилину опустив його. Очі в нього блищали. Він казав:
— Ви не помиляєтесь.
Годі повернувся до Марка, щоб дати наказ тримати курс на пароплав, але нічого не сказав, бо юнга і сам тримав шхуну на попередньому курсі, і вона наближалася до пароплава. Але загарбники, побоюючись, щоб "Кайман" не пішов їсть, вирішили підняти сигнали тривоги та повідомити, хто вони. Рудий пірат негайно взявся до цього діла.
В цей час знову почулося гудіння літака. Тепер він ішов з іншого боку, тримаючи курс між шхуною і пароплавом. Поява другого літака посилила загальне хвилювання на шхуні. Скоро, проте з'ясувалось, що летів той самий "Розвідувач риби". Тепер він кружляв поблизу. Це нагадувало слідкування. Напасники захвилювалися. Куди зникав літак, чому він повернувся? Якщо стежить за шхуною, то які цьому причини і чим це загрожує? Але найбільше вони боялися одного: як би літак не налякав "Каймана" і той не пішов геть. Та пароплав, очевидно, не обирався залишати свого місця, незважаючи ні на літак, ні на шхуну.
Рудий закінчив свої готування і підніс на уламку щогли знаки, які міг розібрати лише "Кайман". Літак, здається, зацікавився тими знаками і спустився дуже низько над шхуною, все ж тримаючись на безпечній від револьверних пострілів висоті. Загарбники догадалися, що льотчики бояться обстрілу, а самі зброї не мають.
Розуміючи, що тепер уже нічого критися, пірати повитягали револьвери.
Обидва полонені хоч і не бачили один одного, але пройнялися єдиною думкою — не допустити шхуну до пароплава. "Розвідувач риби", з'явившись знову, і підбадьорив їх, вони вірили у вигадливість і енергію Бариля та Петимка. Марко зрозумів свою помилку і лише повернув стерно, як мотор змовк. Левко виключив його й пі яв руки вгору до літака. Анч підскочив до моториста й кілька разів сильно вдарив рукояткою револьвера по голові. Левко упав на мотор, прикриваючи його собою.
