Оповідання про Майкла Паркера - Йогансен Майк
Двоє чорнявих молодців у лискучих чоботях, із фасонними паличками стояли оддалік і похмуро дивилися на підводи. Тепер уже Терешко сіпнув за рукав Марка Кедлі.
— Он, — сказав Терешко, — Гнат і Іпат. Тут жив жандарм; добре жив і багато. Оце його сини. Їдьмо вже, годі дивитись.
Підводи знову потягнулися вулицею.
— Що ж вони тут роблять? — спитав Паркер.
— Так що й нічого не робитимуть, — одказав Терешко. Сьогодні постанова єсть: забиратися їм геть із села, як вредний елемент по куркульській лінії. Так що сьогодні їм точка.
У сільгоспкомуні Паркерові й Кедлі влаштували урочисту зустріч. Голова комуни, коваль Мусій Корінь виголосив урочисту промову, в якій торкнувся міжнароднього становища так елегантно й культурно, що Терешко не витримав і став енергійно чухати батогом ліву, не перев'язану щоку. Після промови всі сіли до столу, бо був сніданок, а Марк Кедлі й Мусій Корінь навіть трохи поборюкалися без результату — зломили одну тільки лаву — й обоє покотилися під стіл.
З величезних, чорних уже глеків насипано, як білими хмарами, добрий кисляк, і кожен випарену взяв липову ложку. Старанно досипав додачі Мусій Маркові Кедлі, аж поки той не зідхнув на всі груди й не замотав руками. Паркера вже не було, він одчиняв скрині з частинами.
Попід руку взявши Марка Кедлі, Мусій Корінь повів його до Паркера. Десь коло клуні знову виринув Терешко, несучи в руках рушницю; побачивши це, Марк покинув руку Мусієву й схопився за жовтий приклад. Він надушив на спуска й вийняв затвор, потім він став тикати себе затвором у праву шоку, демонструючи Терешкові, що він усе розуміє. Далі він підніс затвор до Терешкового носа й показав йому дірочку в бойовій личинці, нарешті, він узяв його вільною рукою за ремінь і гальопом потяг до Паркера. З свого чемодана Паркер добув шруборіза й нарізав болта до личинки.
До пізнього вечора Паркер з Кедлі працювали коло комбайнів.
— Швидко йде життя, — сказав Паркер, коли вони вертались до Мусія. — За два роки ти не впізнаєш ні села, ні метод його роботи, ні людей. Я вже зараз не впізнаю їх. Візьми хоч би коваля Мусія. Від Каліфорнії до Кароляйни я не зустрічав фармера, що міг би вистояти проти нього в політичній свідомості. За які-небудь два роки робочі бригади так вплинули на село, що годі його впізнати, та й технічна умілість, універсальна, а не вузько фахова, шириться із швидкістю дивовижною.
Навіть цей Терешко, якому я сьогодні нарізав болта для рушниці, завтра прийде розпитуватись, скільки коштує труборіз і де його можна купити. А поки що він моїм шруборізом понарізає болти для всіх берданок, що є в членів комуни. До речі, де його берданка? Ти там грався з нею в перерві?
— Я — я, здається, поклав її десь там, у траві, — сказав Марк Кедлі. — Завтра заберемо.
— Ні, ми заберемо її сьогодні. Під час війни — а зараз на селі клясова війна — рушниць не кидають у траві поблизу клуні з комбайнами. Наліво кругом марш.
Місяць виплив з-поза горбів, і на ньому, як масло на розпеченій сковороді, розтавали хмари. Важко переступаючи намуляними ногами, Марк нишпорив у траві, проклинаючи примітивні системи рушниць і чекаючи, поки вирине місяць. М'яко розтопивши хмари, він увесь викотився на гребінь горбів. Щось блиснуло і ворухнулося коло задньої стіни клуні — дві темні однакові постаті на білій стіні. "Хто..." — почав був Кедлі і не докінчив. Величезними стрибками Паркер мчав до клуні. Розлігся вистріл, і він упав на траву. Постаті зникли в бур'янах. Не втямивши добре, що сталося, Марк Кедлі стояв коло заюшеного кров'ю Паркера. У трьох кроках від нього лежала берданка, на яку він удень нарізав болта.
Як уві сні, Марк Кедлі підібрав берданку, узяв Паркера на руки й поніс у хату до Мусія. Його оточили напіводягнені хлопці — Паркер уже не дихав, шротовим стовпом йому розшматало горло.
Мовчки стояли дядьки в Мусієвій хаті, коли Марк складав товаришеве тіло на лаву. Він узяв у руки берданку.
— Brothers, — сказав він, — we shall avenge his death. We shall break them, as I break this here bloody rod!
Він кинув берданку об коліно і зломив її надвоє.
— Правильно сказав омарканець, — потвердив Терешко.
— Не дамо насміятися з чоловіка...
І як вовки, вони кинулися в ніч.
___________________________________________
1Тато.
2Прощавайте.
3Айвіві (Industrial Workers of the World) – один з найреволюційніших профсоюзів в Америці.
4"Ізба" — російський котедж.
5"Кум" — український кузен
6"Ціпок" — мужицький стек.
7"Хата" — селянська вілла на Україні.
8"Коваль" — селянський інженер-металюрг
9"Борщ" — українське консоме з капустою.
10"Ґудзик" — оздоба селянського костюму.
11"Штани" — селянське галіфе.
12"Рядно" — універсальний плед, шо служить за простиню, скатертину, килим і демісезонне пальто.
13"Рушник" — подовгий шмат матерії, вишиваний старовинним орнаментом. Править за гобелен.
14"Баба" — українська селянська леді.