Сині етюди - Микола Хвильовий
Хая сказала:
- Бачиш, і живеш, дурочка. А то б жила в конурці. Що значить протеже? Це мені дякуй.
Зоя дякувати не знає, а мати каже, що хліба нема на сьогодні і (о жах!) не варили кулішу в ескадроні: Зоя працює в ескадроні.
І сказала Хая:
- Ну, слава Богу, скоро вже поїду в Ялту. А потім додала з докукою:
- Тільки нудно з ним. Ах, як нудно. Я вже і так, і сяк, але не можна покинути... Ну, як я буду жити без совнаркомки?
Це про Карла Івановича...
А на покрівлі латають покрівлю. З'їли літа покрівлю, бо йдуть літа, не вертаютьси.
А на краєвиді акварелі силуети церков, силуети будівель, димарів...
Іще маленька справка:
Хая їде з Карлом Івановичем у Ялту через півтижня, а Яблучкіна з Райським на Кавказ за два дні.
Хая пішла в свою кімнату й стала напроти трюмо. Подивилась на себе.
На покрівлі латали покрівлю: стук! стук! З'їли літа покрівлю...
...Пахло розтопленим салом...
Хая дивиться в трюмо й чує: Яблучкіна знову вистукує закаблучками. Тоді Хая знову пішла до Зої й сказала з обуренням!
- Це ж хамка!
Це про Яблучкіну. І розповіла:
- Хіба я раніш так жила? Тепер що? За ідеї. А перший мій чоловік був директором у заводі... Да...
Хая задумливо подивилась на Зоїну маму, а Зоя уважно, перелякано слухала.
- А що вона, ця Яблучкіна? Потаскушка! Ну візьми: я ж Райського добре знаю... Ти його раніш бачила з нею?.. Ага! Ти б подивилась! він негліже, а вона перед ним, як сучка хвостиком. Ну, а потім розфуфирилась... Розумієш? Амури.
І відзначила з докукою:
- А він - дурень. Радий за всяку ціну одкараскатись від неї і не знає як. Боїться скандалу. Ех ти, теоретик!
...Виходив полудень до Зоїного вікна. Закричали в коридорі Зоїні й мамині діти. В саду «Гастроль» ішла репетиція, кінчалась репетиція, а за силуетами димарів курів шлях.
Подзвонили. Це Карло Іванович приніс обід. Зоя перелякано дивиться на маму, підморгує мамі, щоб не прохала в Хаї лишків Хаїного обіду. Мама похитала головою й пішла одчинити двері. А Хая пішла до себе.
...Обід починається, почався звичайно з того, що Хая не задоволена з обіду. Дивується: чому не видають шоколаду? А від борщу смердить старим салом.
Карло Іванович:
- Це ж, дєтошька, боршь, боршь всігда з старім салом.
Хая не витримала:
- Дурень!
Лягає на кровать і суворить брови, Карло Іванович винувато дивиться на борщ.
...За вікном «катеринка» грає «Розлуку». Це прийшов німий і закричав за вікном по-дикунськи:
- Е-е-е!
Полетіли, мабуть, засмальцьовані грошзнаки. І знову чути: стук! стук! - латають покрівлю. Стихли бунти, громи, революція - латають покрівлю.
Коли Хая не їсть - не їсть і Карло Іванович. Тоді Хая спитала:
- А узнав, на якій підставі цей оболтус Пєтушков столується в совнаркомці?
Карло Іванович розгублено подивився:
- Ах, дєтошька! Я забуфь.
Скрикнула Хая:
- Забуфь! Забуфь! Нічого сказать - громадянин: забуфь! Хіба ти не бачиш, що ця бездара хитра, як лисиця. А віч - забуфь! Ну й годуй Пєтушкових совнаркомкою.
Карло Іванович ще винувато подивився на борщ, а потім несподівано образивси.
- Шьорт знає шьо! Шьорт!
І підвівся й підсмикнув брюки.
Тоді Хая раптом заласкавіла:
- Що ти? Що з тобою, не хвилюйся, Карль. Ах, який ти нервовий. От як поїдеш у Ялту...
Карло Іванович зневажливо подивився на Хаю, затрусилась русява борідка, почервонів, як стрючковий перець. Ще раз підсмикнув брюки й кинувся з кімнати.
- Шьорт!.. Прибіг до Зої:
- Тафольно... Ві, Зоя, карошій товарішь. Каварітє: долько она будіт мушіть міня? Ніфшелі она міня не люпіт? Шьорт!
IV
Поспівав виноград - там, на березі моря, де Алупка, Яйла, Чатирдаг, Карабах, де задумливі татари: «шурум-бурум» - нащадки лихої татарви.
Останні дні перед од'їздом.
Ранком уборщиця Пріся заплющує очі: чи зійдуться пальці? І в останні дні демонстративно вистукують закаблучки: Яблучкіна й Хая. Пройшов Пєтушков на службу, конфектно, карамельне усміхається. Іноді й Хая йде на службу.
«...Дано сие в том, что он командируется на Кавказ по служебним обязанностям. Предлагается гражданским...» і т. д.
Завтра Райський з Яблучкіною їдуть на Кавказ.
А перед од'їздом розігрався-таки скандал. Яблучкіна вилила в раковину помиї, а це побачила Хая.
І сказала Хая:
- Боже мій, яка некультурність! Яблучкіна фиркнула:
- Будь ласка, не вчіть. Сама знаю.
- Знаєте, та, мабуть, не все... Ах, яка некультурність!..
Тоді Яблучкіна скрикнула:
- Ідіотка!
Хая зблідла:
- Що ви сказали?
- Ідіотка!
Хая в знемозі похилилась на стіну:
- Ох, мені дурно...
Але раптом побігла до дверей і крикнула:
- Ти думаєш, що тебе Райський любить? Дулю під ніс... Сучка!
Вийшов Пєтушков, конфектно, карамельне посміхався:
- А-а-а!..
Хая скипіла:
- Чого вам треба?
- А-а-а!..
- Дурень! - і вскочила в свою кімнату.
Хая конче хвилювалась і покликала Зою. Лаяла Яблучкіну, а потім говорила про Пєтушкова:
- От. Живий ескіз для комедії. Сидить у совнаркомці й підслухує, що говорять. Вислухав засідання, а потім до якогось наркома:
«Ви ж не забивайте, Сергєй Петрович, сегодня у нас в шесть часов засєданіє».- «Да, да... я помню». А він же на бугайця взяв. От ескіз!.. Ну, брешеш, я таки доб'юсь, яким ти махером у совнаркомку попав.
Зоя уважно перелякано слухала й вертіла в руках газету за 26.
Іще казала Хая:
- Брешеш! Ще й з будинку цього виживу.
І додала надто серйозно:
- Хіба ти не знаєш, що тут тільки члени колегії будуть жити? Я за тебе, дурочка, дуже рада. Тепер ти б ніяк не вселилась. Подякуй мені.
(Кінець! Кінець! Кінець!)
То б'є в літаври моє надхнення.
(Кінець! Кінець! Кінець!)
27. Яблучкіна й Райський їдуть на Кавказ.
Метушилась Пріся:
- Баришня!
А шофер перевозив корзини на вокзал.
- Атвєтственной... Гіпо-по-по-там.
Райський увійшов до Хаї:
- Прощайте!
І сказала Хая:
- Мені рішуче вас шкода... Опрідільонно...
Шофер покликав:
- Пожалуйте, машина готова.
Райський підвівся.
...А за стіною Яблучкіна вже демонстративно вистукувала закаблучками.
Райський пішов.
27, 28, 29.
Їхати. І цим їхати.
...Це, здається, в Ібсена, а може, в Пшибишевського - сильна любов перемагає нелюбов, і нелюбов любить.
