Панські жарти - Франко І. Я.
Немов із коминів, бухтить...
Рядок 1618 читався так:
Несесь, на вусах мов ігли...
Додано рядок 1668:
А паламар і одвічав…
Викреслено такі шість рядків, починаючи з 2217-го:
Такої розв’язки, мабуть,
Вони не думали діждатись.
Відразу бачать, що капут
Прийшов, що годі опиратись.
І то ще щастя їх було,
Що жаден з них не смів і рватись.
Натомість написані такі нові рядки, починаючи з 2217-го:
Таким ми напором страшним
На них наскочили, що й мисли
У них не було опираться;
Тривога й жах на них натисли
Так, що ніхто не смів і рваться...
Додано рядок 2224:
Самі не знаючи чого...
Додано рядки 2460-2462:
Про хлопськії права, що скверні
Промови людям промовляє,
На злочини їх підмовляє...
Рядок 2463 читався так:
На те, мовляв, і свідки суть...
Починаючи з рядка 2488 до 2513 багато рядків перероблено і додано. Подаємо їх текст за виданням 1893 р.:
Заїхав, з паном день у день
Балює, бавиться, полює,-
А в вольних хвилях б’є, катує
Хлопів і силує свідчить
На панську користь. Боже милий!
Що з нами буде! Очорнили…
У виданні 1911 р. ці події описано так:
Заїхав, а враз з ним худий
Новий комісар. Поділили
Вони між себе так роботу,
Що староста мов на охоту
В дворі із паном день у день
Балює, бавиться, полює,
Комісар же, глухий як пень
На людські кривди і терпіння,
Не знав ні права, ні сумління,
Не сердився, не лютував,
Лише з незрушеним спокоєм
Холоднокровно слідство тяг,
І тим тупим спокоєм своїм
На свідків наводив він страх.
Питав помалу і розважно
І слухав відповідь уважно,
Та запитами так підходив,
Що неосвічених людий
До признань і до сліз доводив,
Його й прозвали «чорт худий».
Се слідство вів він по-мистецьки,
Все списуючи по-німецьки,
Лиш те, що злого і лихого
Про себе й інших люди знали,
А не нотуючи нічого,
Що проти пана зізнавали…
Починаючи з рядка 2522 до 2604, автор зробив значну переробку тексту. Подаємо текст за виданням 1893 р.:
І в свято нас, немов поган.
Гнав на роботу - ані слова!
З нас всякий ходить, мов отрутий...
«Тепер нам лиха не минути! -
Така іде між нами мова.
Такий протокул - то тюрма!
Таж він як се пішле до Львова,
То вже й рятунку нам нема:
Запруть, закоплють, нічичирк,
Живих положать в домовину!»
Отак в вечірнюю годину,
Зійшовшися де-будь край тину,
Сумуємо. Коли, втім, зирк -
Комісар! Скулився, мов крався
Кудись. Ми втихли і поклін
Йому... Хильцем прискочив він
І живо, шептом обізвався:
«Ви клюпа кльопа! Поше мій,
Як ви в протоколь самотався!
О, клюпа кльопа! Все як стій
Всю правту каше! Хоч і знає,
Що тут його арешт чекає,-
Ні, він не спреше! Клюпий кльоп!
Чи в вас нема на тільки коп,
Щопи спрехати, не признати?
Чи, моше, пуків страшно вам?
Са той протоколь я пи сам
Казав вам втвоє тільки тати!
Ну, що ж тепер?» -
«Що бог пошле,
Те будем мусити терпіти».-
«Що пог пошле! То туше зле!
Як путеш штати і ситіти,
То пог нам всю піту пошле!
От що! Ту трепа міркувати,
Самим сепе порятувати!»
Мовчали ми,- лиш наш поклін
І погляд, знай, за нас благає
Комісара. Всміхнувся він
І каже: «Туше ви турна є,
Хоч чесна, кльопа! Так зропіть:
Ще нині ніччю швитко шліть
Пленіпотентів віт громати,-
Всю правту топре попишіть,-
І ша, мовчіть! Тругої рати
Нема для вас! А пам’ятала,
Мене в ту справу не вмішала!
Ну, куте нахт! Ідіть, спішіть!»
І скулившись, мов хорт, він скочив
На вулицю, та до двора,-
А ми метнулись сеї ж ночи
Письмо писать, складки збирать,
Пленіпотентів виряджать
До Львова. Крайня вже пора
Була! Пан староста вже мав
Скінчити завтра слідство з нами.
Гей, тож-то лютився, кричав…
Рядки 2610-2611 читалися так:
Наш пан листи ті верховими
Мав розіслати по панах...
Рядок 2791 читався так:
Пок заморозь не відійшла...
Рядок 2894 читався так:
Що й вас у Львові мали скути…
Додано рядок 2895:
Аби навіки вас замкнути...
Рядок 3811 читався так:
І гнів і кашель го душив...
Крім цих виправлень, є й дрібніші, менш істотні правки.
Після виходу поеми «Панські жарти» у складі збірки «З вершин і низин» 1887 р. «народовський» критик Г. Цеглинський виступив із тенденційною рецензією на Франкові твори.
В листі до М. Драгоманова від 13 березня 1895 р. І. Франко заперечив суб’єктивістську характеристику Цеглинським його поеми «Панські жарти» (див. лист І. Франка до М. Драгоманова у нашому виданні, т. 50).
У своїй же передмові до поеми «Панські жарти» в 1911 р. І. Франко виявив некритичне ставлення до цієї рецензії.
Подається за виданням 1911 р.
Франко Яків Іванович (1802-1865) - батько поета, коваль і хлібороб з села Нагуєвичі на Львівщині.
«Зоря» - літературно-громадський журнал ліберально-буржуазного напряму, виходив у Львові в 1880-1897 рр.
Цеглинський Григорій Іванович (1853-1912) - український письменник і критик, був одним із ідеологів реакційного «народовського»
