Макбет - Вільям Шекспір
А дні дрібними кроками повзуть
Аж до останньої життя сторінки.
Всі «вчора» лиш освітлювали шлях
До тліну смерті. Гасни ж, куца свічко!
Життя - рухлива тінь, актор на сцені.
Пограв, побігав, погаласував
Свою часину - та й пропав. Воно -
Це дурня казка, вся зі слів гучних
І геть безглузда.
Входить гонець.
Язиком прийшов
Плескать? Кажи, та швидше.
Гонець
Мій владарю,
Доповісти повинен я, що бачив,
Не знаю, як почать...
Макбет
Кажи мерщій.
Гонець
На пагорбку в дозорі я стояв.
І на Бірнам дививсь, і раптом бачу -
Той сунеться на мене.
Макбет
Брешеш, рабе!
Гонець
Скарайте гнівом, вашим, як брешу!
Самі погляньте - за три милі звідси -
Йде ліс на замок...
Макбет
Якщо це обман,
На першому ж суку живцем підвішу,
Щоб з голоду ти висох; якщо правда,
Тоді те саме ти зі мною зробиш.
Я втратив певність,- правдою дурив
Двозначною той біс: «Не бійся, поки
Бірнамський ліс не йде на Дунсінан».
А ліс пішов-таки на Дунсінан!
До зброї! Як правдива звістка ця,
То чи не все одно - ждать тут кінця
Чи десь! Байдужий став мені весь світ,-
То хай загине все за мною вслід!
На сполох бий! Йди, смерте! Вітре, вий!
Зі зброєю кінець зустріну свій!
Виходять.
СЦЕНА 6
Дунсінан. Перед замком.
Барабани й прапори.
Входять Малкольм, старий Сівард та їхнє військо з віттям.
Малкольм
Прийшли ми. Скиньте геть щити зелені,
Хай ворог бачить нас.
(До Сіварда)
Шановний дядьку,
Ви й мій кузен - ваш благородний син -
Бій почнете, а я й Макдуф достойний,
Із нашим планом згідно, решту справи
На себе візьмемо.
Сівард
Ну, що ж, прощайте!
Хай знищать нас до ночі вороги,
Як в нас перемогти нема снаги.
Макдуф
Гей, голосніше, сурмачі, сурміть,-
Хай кров і смерть їх голосом гримить.
Виходять.
Сурми лунають далі.
СЦЕНА 7
Інша частина степу.
Гамір битви.
Входить Макбет.
Макбет
Я мов ведмідь прикутий - не втекти,
Та від облави буду захищатись.
Де ж той, кого не жінка породила?
Бо іншим вбить мене несила.
Входить молодий Сівард.
Молодий Сівард
Хто ти?
Макбет
Моє ім’я вжахне тебе.
Молодий Сівард
О ні,
Хоч хай воно з усіх імен пекельних
Найжахливіше.
Макбет
Звуть мене Макбет.
Молодий Сівард
Сам чорт не міг би вигадать імення
Огидніше.
Макбет
Й страшніше.
Молодий Сівард
Брешеш ти,
Ненависний тиране! Я мечем
Це доведу.
Б’ються. Молодий Сівард падає мертвий.
Макбет
Ти жінки лиш дитя,
Смішний для мене меч, немов пір’їнка,
В руках того, кого родила жінка.
(Виходить)
Гамір бою.
Входить Макдуф.
Макдуф
Отам чутніше бій. З’явись, тиране!
Як ти впадеш не від мого удару,
То душі вбитих діток і дружини
Мені довіку не дадуть спокою.
Не можу я рубать нещасних кернів, 37
За гроші найнятих. Тебе, Макбете,
Протну мечем або його у піхви
Нещербленим сховаю. Ти десь тут,
Мечі гримлять - тут б’ється дужий воїн.
Зведи мене з ним, доле! Не прошу
Нічого більше.
(Виходить)
Гамір бою.
Входять Малкольм і старий Сівард.
Сівард
Сюди, мілорде! Здавсь без бою замок.
Частина війська зрадила тирана.
Хоробро б’ються ваші тани мужні.
Бій до кінця схиляється, і близько
Вже перемога.
Малкольм
Нам зустрівся ворог,
Що приєднавсь до нас.
Сівард
Прошу до замку.
Виходять.
Гамір бою.
СЦЕНА 8
Інша частина степу.
Входить Макбет.
Макбет
Навіщо грати римського безумця
І, кинувшись на меч свій, умирати? 38
Ще поки бачу я живих, то краще
Вбивати їх.
Входить Макдуф.
Макдуф
Стій, пес пекельний, стій!
Макбет
З усіх людей лише з тобою стрітись
Не хтів би я. Йди геть. Вже досить крові
Твоїх у мене на душі.
Макдуф
Тобі
Меч відповість, а слів мені бракує,
Щоб висловить, який мерзенний ти,
Кривавий нелюде!
Б’ються.
Макбет
Марнуєш час.
Скоріш повітря ти мечем пораниш,
Ніж плоть мою. Бий краще по вразливих
Шоломах,- зачароване моє
Життя ніхто з народжених від жінки
Не зможе відібрати.
Макдуф
Розчаруйся!
Нехай тобі твій пан, диявол, скаже:
Із лона материнського дочасно
Макдуфа вийнято.
Макбет
Прокляття язику, що мовив це!
Слова твої мою зламали мужність.
Не вірю більше демонам підступним,
Які двозначними словами вміють
Вселяти в душу нам надії марні
І гублять нас. Не битимусь з тобою!
Макдуф
То здайся, боягузе, і живи,
Щоб стать позорищем усього світу.
Як
