Нові коментарі

2 липня 2025 12:13
Ця книга - справжнє відкриття! Захоплюючий сюжет та глибокі персонажі не залишать байдужим. Рекомендую всім, хто шукає щось більше, ніж просто
Я не вірю у казки - Лада Астра

2 липня 2025 12:02
Ця книга Джеймса Борга є чудовим посібником для вдосконалення навичок спілкування. Вона надає практичні поради, які допоможуть вам стати більш
Мистецтво говорити. Таємниці ефективного спілкування - Джеймс Борг (Джеймс Борґ)

1 липня 2025 18:32
Книга Джеймса Борга – практичний посібник для опанування ефективного спілкування. Вона вчить говорити так, щоб вас чули.
Мистецтво говорити. Таємниці ефективного спілкування - Джеймс Борг (Джеймс Борґ)

21 березня 2025 17:30
Книга про те, як контролювати себе і свої бажання. Дізналася, чому ми робимо те, що робимо, і як стати сильнішою.
Сила волі - Келлі Макгонігал

23 лютого 2025 15:54
«Доктор Сон» Стівена Кінга — це не просто продовження класичного роману «Сяйво», а й глибоке дослідження теми відродження, внутрішніх травм та
Доктор Сон - Стівен Кінг
Іду собі - Павлюк Ігор

Читаємо онлайн Іду собі - Павлюк Ігор
Іду собі. Як п'яні між свічками.
Як зі свічками йдуть в підземний хід.
Себе і землю пробую руками.
Себе і землю.
Золото і цвіт.
Суєт бажаю. І не заздрю зорям.
Сільських дядьків люблю і голубів.
Гаванським димом дихаю на горе,
Яке б я загубити не хотів.
В сумних тополях кров далеких предків.
Порожні гнізда — мов чекають зір.
А вже для мене всі завіти ветхі
І я усьому ще наперекір.
Слова приїлись.
Шкода революцій.
Кохання теж набридло, як стерня.
І стільки, як печалі у науці,
То стільки муз в крилатого коня.
Міщани зляться. Плебс і бидло ниють.
То кран зірвавсь, то музики не ті.
Та ліпш віддати душу за повію,
Ніж рідний степ за гори золоті.
…І ця за гроші куплена свобода.
І ця краса без істини й добра…
І — допотопне відчуття народу
Над берегами вічного Дніпра.
Як зі свічками йдуть в підземний хід.
Себе і землю пробую руками.
Себе і землю.
Золото і цвіт.
Суєт бажаю. І не заздрю зорям.
Сільських дядьків люблю і голубів.
Гаванським димом дихаю на горе,
Яке б я загубити не хотів.
В сумних тополях кров далеких предків.
Порожні гнізда — мов чекають зір.
А вже для мене всі завіти ветхі
І я усьому ще наперекір.
Слова приїлись.
Шкода революцій.
Кохання теж набридло, як стерня.
І стільки, як печалі у науці,
То стільки муз в крилатого коня.
Міщани зляться. Плебс і бидло ниють.
То кран зірвавсь, то музики не ті.
Та ліпш віддати душу за повію,
Ніж рідний степ за гори золоті.
…І ця за гроші куплена свобода.
І ця краса без істини й добра…
І — допотопне відчуття народу
Над берегами вічного Дніпра.
Відгуки про книгу Іду собі - Павлюк Ігор (0)