Стрітеньська казка - Нагорняк Володимир

Стрітеньська казка
                                   (спільна вистава драматичного та лялькового театрів)
                       Дійові особи:
БАБУСЯ ОРИСЯ
ДІДУСЬ ТАРАС
ВАСИЛЬКО
ДІД МОРОЗ
ЗИМА
ЛЮТИЙ
ВЕСНА
БЕРЕЗЕНЬ
КВІТЕНЬ
ОСІНЬ 
          ГОРОБЦІ
 
 
                                                                   Дія перша:
 
Королівство діда Мороза
Дивіться такожВолодимир Нагорняк — Метелики першого Всесвіту (книга друга)Володимир Нагорняк — Чому рак червоний?Володимир Нагорняк — Україно мояЩе 24 твори →Біографія Володимира Нагорняка                 
       На авансцені драматичного театру ляльковий театр. Уверху плакат: "СТРІТЕНЬСЬКА КАЗКА або ЯК ЛЮТИЙ ВЕСНУ НЕ ПУСКАВ".  
      Бабуся Орися, дідусь Тарас та хлопчик Василько. Розповідь супроводжується відповідним тексту відеорядом лялькового театру.
              Драматичний театр
            БАБУСЯ. Тоді не вертися: сядь камінчиком і слухай! Усівся?.. Королівством…
ДІДУСЬ. А воно так і називалося – Рік…
БАБУСЯ. Королівством правив знаний по усіх усюдах Мороз. Дід Мороз. Його так всі між собою і величали, бо був старий-старий, аж вічний.
ДІДУСЬ. Розуміли, та звичайно ж, розуміли те, що правив-то королівством…
БАБУСЯ. Казали ж тобі – роки…
ДІДУСЬ. … а його чотири доньки…
ВАСИЛЬКО. Зима, Весна, Літо та Осінь – так?!
ДІДУСЬ. Так то так, були між собою дружно владарювали строго за чергою, під мудрим отецьким оком.
БАБУСЯ. Жив Мороз із найстаршою – Зимою.
ДІДУСЬ. Клімат йому цей подобався, погода по-вашому…
БАБУСЯ. Не без того, щоб інколи придибати до Осені – другої за віком: давав прочухана нерядовому Листопаду чи усовіщав невиправного птахо люба Вересня…
 
Ляльковий театр
МОРОЗ. У роках же, а мала дитина наче – за пташками бігає…
ОСІНЬ. Каже: — У вирій збераю… —
МОРОЗ. А без нього вони не полетять?!
ОСІНЬ. Каже: — Полетіти-то, вони полетять – чи захочуть повертатись?..
МОРОЗ. Та куди вони подінуться?
ОСІНЬ. Каже…
МОРОЗ. Каже-каже!.. А я кажу: менше його слухай та потакай, зрозуміла?!
 
 
Драматичний театр
           БАБУСЯ. Чи до найменшенької…
ДІДУСЬ. До тієї частіше – любимиця, мізинчик – до Весни.
БАБУСЯ. Заспокоював – ну, як уже в нього, в мужика, виходило – плаксивого      Березня чи призупиняв непосиду-Квітня…
 
 
Ляльковий театр
           МОРОЗ. Куди це ти розігнався, Квітне?
КВІТЕНЬ. Прикрашати землю, діду.
МОРОЗ. Та підожди ти зі своїми квіточками: нагрянуть заморозки – померзнуть всі!
КВІТЕНЬ. А ви їх не пускайте…
МОРОЗ. Правильно, не пускати, ага, самі втечуть. А и— Лише відвернуся, почнеш підсніжники сіяти.
КВІТЕНЬ. І не одні підсніжники – кульбабки, ряст, проліски, фіалки – почну…
МОРОЗ. Ото ж то!
 
 
Драматичний театр
           ДІДУСЬ. Щодо третьої за вікном, — Літа, — то батько…
БАБУСЯ. Гаряче літнє сонце завжди хилило старого на сон…
ДІДУСЬ. Мороз уже і сам запамятував, коли гостював у неї.
БАБУСЯ. Ні, не забував, не забував, і малих морозенків посилав до Літа, і не раз…
ДІДУСЬ. Але прилітали ті морозенки від Літа такими – розтакими гарячими та млявими, що хоч у хату не впускай.
БАБУСЯ. Завдавали старому клопоту: ледве-ледве виліковував їх!
 
 
 
Драматичний та ляльковий театри одночасно: драматичний театр – коментар; ляльковий театр – відеоряд
           ДІДУСЬ. Першою заступала на трон – Зима.
БАБУСЯ. Були в Зими три сини – управителі, три місяці…
ВАСИЛЬКО. Знаю! Я знаю: Грудень, Січень та Лютий!
ДІДУСЬ. Грудень що?
ВАСИЛЬКО. А що?
ДІДУСЬ. Збирав землю, розкуйовджену листопадовими вітрами, у грудки. Для чого?
ВАСИЛЬКО. Бабусю, для чого?
БАБУСЯ. Так вона, бідолашна, менше промерзала.
ВАСИЛЬКО. Менше промерзала!
ДІДУСЬ. Спасибі, надоумив… Січень же покривав землю рівно-білою сніговою ковдрою.
БАБУСЯ. Земля заспокоювалася і засипала.
ВАСИЛЬКО. А Лютий?!
ДІДУСЬ. Та що там твій Лютий?! Лютий… В сім'ї, як говорять, ну, не без того… Вибач, це не про тебе. Лютий бешкетував снігом з такими, як і сам, нерозумними вітровими хурделицями – і все.
БАБУСЯ. Ой, а скільки натерпілася од цього Лютого морозива любимиця Весна – слів не добереш! Особливо незлюбив Лютий її, старшенького – Березня.
ДІДУСЬ. Березень, хоч плакса з плакс, але Лютому не покорявся…
БАБУСЯ. І, врешті-решт, перемагав, перемагав-таки розбишаку!
                
           Ляльковий театр
                 Будинок Весни. Ранок. Злітаються Горобці.
       ГОРОБЦІ. Ців-ців! Чув-чув-чув?! Потанцюєш!.. Лютий!.. Пра-вити!.. Прав-вити!.. Аж до літа!.. Аж до літа!.. А то і далі!.. А то і далі!.. Ців-ців-ців! Чув-чув-чув?!
             Виходить з будинку Весна.
        ВЕСНА. Що це ви тут, вертихвости – ні світ, ні зоря – такий момент підняли?
ГОРОБЦІ. Ців-ців-ців! Чув-чув-чув?! Потанцюєш… Лютий… Аж до літа… Ців-ців-ців! Чув-чув-чув?!
ВЕСНА. Що?! Що ви сказали— Розцвірінькались мені тут!..
                    Прилітає з шумом Лютий. Уже без бороди. Накидається на Горобців.
        ЛЮТИЙ. Ки-ши-ш, звідси!!!
                     Горобці – ні з місця.
        ЛЮТИЙ. Ки-ши-ш!!! Я кому сказав?!
                     Те саме: Горобці – ні з місця.
        ЛЮТИЙ. Та ви!.. Та я вас!!!
ВЕСНА. (до Лютого) Та нічого ти вже їм не зробиш! Уся твоя сила, окаяний, у твоїй бороді була. А де та борода?! Немає… Березню!
                     Вибігає з будинку Березень
        БЕРЕЗЕНЬ. Кликали, мамо?
ВЕСНА. Кликала. Прожени цього шалапута (показує на Лютого), і щоб очі мої більше його ніколи не бачили!
                     Березень зашиворіт виводить Лютого. Згодом повертається.
        БЕРЕЗЕНЬ (хукаючи на руки) Холодний. Противний. Прогнав!
ВЕСНА. І за роботу, синку, за роботу… У нас її – непочатий край!
 
                 Драматичний та ляльковий театри одночасно: драматичний театр –   коментар, ляльковий театр – відеоряд.
        ВАСИЛЬКО. Раділи?..
БАБУСЯ. Ще і як раділи! Квітень прихорошував розбуджену лютневими хурделицями, такими різнокольоровими барвами, що земля молодшала та розквітала; і все-все починало оживати, подавати свої голоси.
ДІДУСЬ. Невтомний Травень шив землі новісіньку, з мерехтливою росою, світло-зелену сукню. І ця одіж так пасувала землі, що навіть старий Мороз милувався нею, тішив очі. Але здалеку – травневе спокійне
сонце заколисувало діда, вертало до своєї хатини.
БАБУСЯ. Дочка Літо світила дорогу, проводжала поглядом батька аж до самісіньких дверей і, лише провівши, заступала на трон.
        ВАСИЛЬКО. Перший літній місяць – Червень; бо черешні?..
ДІДУСЬ. І не тільки – кропить світ червоним: позіхають на вітрі молодиці-півонії, зазивають до себе манливі малини, бігають лісами непосидющі червонощокі молоденькі сунички, заглядають у вікна сором'язливі,
ще світло-червоні, вишні…
БАБУСЯ. На зміну Червню приходив бджоляр Липень.