Вагітна від мільйонера-боса - Ekaterina

Я кивнув, відчуваючи тяжкість зізнання кожною фіброю свого єства.

— Я не хотів, щоб це сталося, але й не міг цього зупинити. Між нами є щось, що я не можу ігнорувати, але я повинен подумати про те, що правильно.

Алехандро підвівся з ліжка й почав мовчки одягатися. Я бачив внутрішню боротьбу на його обличчі, суміш емоцій, що пронизували його. Нарешті він повернувся до мене, вже одягнений і з рішучим виразом обличчя.

— Валерія, те, що сталося між нами, було реальністю. Я не можу це просто забути, але я розумію, що тобі потрібен час, щоб розібратися у своїх почуттях. Я не збираюся тиснути на вас, але й здаватися не збираюся.

Я стояв, дивлячись, як він йде до дверей номера. Перш ніж піти, він зупинився і ще раз подивився на мене, його очі були наповнені інтенсивністю, від якої мені перехопило подих.

— Подумай, Валерію, чого ти насправді хочеш. Не те, що очікують від вас інші.

І з цими словами він пішов, залишивши мене саму в представницькому номері, оточену розкішшю та порожнечею ранку.

—Пані Валерія, що з вами? — запитала працівниця, яка чула всю драму, за її словами, це реально, але це вчинок, до того ж мені нема кому посунути килимок, я б їй цього теж не сказав, це б мене зіпсувало. планувати.

«Таке життя», – відповідаю.

— Не кажи так. Якщо ви справді любите містера Алехандро, я можу допомогти вам, щоб гадюка його матері не встала між вами, я можу навіть допомогти вам втекти, я допоможу вам вижити у світі мільйонерів, бо очевидно, що ви нічого не знаєте .— каже він мені.

«Мені це подобається», — кажу я йому.

«Я дам тобі кроки, написані на аркуші паперу, я просто хочу тобі допомогти, повір мені, мені дуже добре платять за мовчання», — каже він мені.

Це був саме той момент, коли я зрозумів, як я можу залишитися з Алехандро, не заважаючи його нестерпній матері.