Вагітна від мільйонера-боса - Ekaterina
— Хочеш чогось випити? — запитав Алехандро м’яким і чарівним голосом, пропонуючи мені келих шампанського.
«Дякую», — відповів я, приймаючи склянку з вдячною посмішкою. Я в захваті від сьогоднішнього вечора.
Ми робимо ковток напоїв, наші погляди зустрічаються в мовчазній розмові, важкій від обіцянок і очікувань. Музика змінилася на більш бадьору, запрошуючи нас приєднатися до натовпу на танцполі.
Ми граціозно рухалися серед гостей, наші тіла синхронізувалися в інтимному та пристрасному танці. Кожен дотик наших рук посилав струми електрики через мою шкіру, і кожен палаючий погляд, яким ми обмінювалися, був наче обіцянкою того, що мало статися.
«Ти неймовірний», — прошепотів мені на вухо Алехандро, від його гарячого подиху мені по спині пройшли мурашки. Я такий щасливий, що ти сьогодні зі мною.
«Я теж», — відповів я, мої слова були заглушені шаленим биттям мого серця.
До нас підходить один із друзів Алехандро.
«Вибачте, що втручався, вечеря вже закінчилася, ваша покоївка сказала мені», — каже він, поки очі Алехандро проникають йому в душу, ніби перерва його справді непокоїла.
— Ходімо негайно, — оголосив Алехандро.
Він простягнув руку, щоб відвести мене до столу, я нервував, тому що я нічого не знаю про етикет, я використовую ті самі столові прилади для супу, торта чи будь-чого іншого.
«Я нічого не знаю ні про етикет, ні про те, як їдять мільйонери, ваші друзі зрозуміють, що я не мільйонер, бо я нічого не знаю», — тихо сказав я крізь зуби.
«Сядь біля мене, і я дам тобі вказівки, коли вони подадуть їжу», — каже він мені.
Мої щоки потепліли, бо коли я підійшов до столу, всі погляди впали на мене.
Я вже збирався сісти, як до мене підійшов працівник і дав мокру хустку.
— Для чого це? — запитую розгублено.
«Мені здається, у неї алергія, її обличчя червоне», — каже він мені.
«Ха, здається, у мене алергія», — кажу я йому, витираючи обличчя хусткою.
