Правда і Кривда: Побутові, моралізаторські казки та притчі - Автор невідомий - Народні казки

— Ей, бучку, вражий сину! Зле я зробив, що за тебе шматок хліба віддав. Тепер ти хочеш їсти і я.

Бучок каже:

— Не журися! Я тобі та принесу той млинок.

Пішов бучок, відібрав млинок і приніс до того чоловіка.

Йдуть далі з тим млинком. Пасе свинар свині на такім просторі, що так свині порозлазилися, що як їх і зігнати. Питає його:

— Як ти ті свині докупи зженеш?

А той свинар каже:

— Дай мені той млиночок, то я покажу.

Бере той чоловік і дає йому той млинок, а той свинар дає йому торбу і каже:

— Вискочіть, козаки, і кожний мені на коні приведіть свиню докупи!

Допіру ті як повискакували, і кожний привіз свиню на коні і всі на одне місце поскидали.

І так вони помінялися: взяв той чоловік той бучок в руки, торбинку через плече повісив і йде. Каже:

— Ей, козаки, вражії сини! Зле я зробив, що я за вас шматок хліба віддав!

А один вискакує з тої торби і каже:

— Не журися! Я тобі млинок принесу.

І побіг, приніс той млинок.

Взяв він зараз торбинку через плече, млинок під пахву, а бучок в руки і йде.

Іде, зустрічає цигана, і каже циган до нього:

— Ей, батеньку, чи немає шматка хліба, то дав би мені.

Той чоловік каже:

— Млинку, млинку розтворися.

Млинок розтворився: є що їсти і пити. Їдять вони собі і п'ють. Але каже той циган:

— Ей, батеньку! Чи не помінявся б ти зі мною — за гарапник і бардинку на того млинка?

— Ну, то добре, — каже чоловік, — а що ж то значить твоя та бардинка і гарапник?

А той циган відповідає до нього:

— А бачите, онде кобила? Скажіть тій бардинці: «Моя бардинка, зроби все».

Сказав — і та кобила каменем стала.

А той чоловік каже:

— То зле! Що ж ти доброго зробив, що ти кобилу каменем поставив?

А циган каже:

— Не дуже й зле! Гарапнику, піди ту кобилу зжени!

Гарапник зігнав, кобила зірвалася і пішла.

Міняються: дає йому той чоловік млинок, а циган дає йому гарапник і бардинку.

Бере той чоловік бучок в руки, торбинку на плечі, бардинку за пояс, а гарапник причепив між плечима і пішов. Але каже:

— Що ж, бардинко, і ти, гарапнику, вражії діти! Зле я зробив, що я шматок хліба за вас віддав.

А бардинка і гарапник кажуть:

— Не журися, ми тобі принесем.

Пішли, принесли йому той млинок. Взяв він його під пахву і йде.

Приходить додому і каже до дітей:

— Сідайте, дітоньки, за стіл.

Діти посідали, а його жінка почала сваритися:

— Ти, старий, ходиш поза гори, а мене за тебе тягають.

Він розгнівався на жінку, наказав вискочити двом козакам, а бучка поставив на порозі і сказав її трохи погладити по тілі. Вона кинулася утікати надвір, але як вона тікала, то бучок її в груди, не пускає. І бачить вона, що нічого не зробить, бере і сідає за стіл.

Він наказав млинкові розтворитися, щоб було всього з достатком їсти і пити. Млинок розтворився, є все, чого завгодно їсти і пити, — то нема чого і сваритись.

А тут уже довідалися з панського двору, що Іван повернувся з мандрівки. І кажуть йому з ціпом на панщину йти. А він на те не зважає, на панщину йти не гадає. Тим часом приходять посіпаки двірські до нього і кажуть:

— Що ти, Іване, гадаєш?

Він відповідає:

— Нічого я не гадаю, бо я добру оборону маю. Вискочіть-но козаків з шість і вибийте їх добре, щоб вони знали, як-то зачіпати і на панщину заганяти.

Аж тут зараз вискочило шість козаків і почали їх бити. То ті ледве повтікали і зараз панові донесли, що Іван якусь біду має і нікого до себе не підпускає.

Допіру пан іде до Івана тую біду оглядати. Але Іван дивиться, що до нього йде пан, наказав, щоб десять козаків вискочили і щоб того пана від нього відігнали. Та каже:

— Пана не бийте, але йому пострах дайте.

Пан побачив, що не жарти, і втік.

Тоді пан бере посилає слугу свого до Івана:

– Іди до Івана і проси його від мене, щоб був ласкавий прийшов до мене.

Приходить слуга до Івана і каже те саме, що йому сказав.

А Іван відповідає:

— Отак треба було давно зробити.

Приходить Іван до пана, а там його питають:

– Іване, що ти маєш, що ти не даєш нікому до себе приступити?

А Іван відказує:

— Я, пане, нічого злого не маю. Лиш маю млиночок, але як панові треба, то принесу.

А пан каже:

— Ану ж, покажи.

Приніс Іван той млинок, поставив на столі, а пан каже:

— Що ж то, Іване, за такий млинок?

А Іван каже:

— Млинку, млинку, розтворися. І щоб тут було пити і їсти ще більше, як у якого пана.

Млинок розтворився: єсть все їсти і пити ще краще, як у пана.

Пан, як побачив те, почав його просити, щоб він йому подарував той млинок. А Іван каже:

— То нехай пан собі його візьме.

А пан за те звільнив його від панщини і додав йому ще сто карбованців.

— А може, ти, Іване, ще що маєш?

А він каже:

– Є у мене торбинка, пане.

— Ну, іди ж, Іване, принеси мені тую торбинку.

А він каже:

— Та я панові принесу.

Пішов Іван додому і приніс ту торбинку. Але пан його питається:

— Що ж, Іване, то за торбинка?

А Іван каже: «Вискочіть зо сто козаків і посідайте на коні! Станьте в лави, нехай пан подивиться!»

Ті вискочили, стали в лави, пан подивився, зрадів, подумав собі, що то друга громада може бути. І питається:

— Може, ти, Іване, ще що маєш?

А Іван каже:

– Є ще у мене, пане, бучок і гарапник.

— Ну, йди ж, Іване, і принеси мені.

Пішов Іван додому і приніс. Пан його питає:

— Що ж то таке?

А на тоці під той час багато молотників молотило. Іван каже:

— Піди, бучку, побий тії люди.

Бучок пішов і побив. А пан руки зломив, що Іван йому стільки людей згубив. А Іван каже:

— То пусте діло! Піди-но ти, гарапнику, тії люди збуди.

Прийшов гарапник — і котрого вдарить, той чим борше до ціпа зривається.

Пан зрадів, що то вже дві громади має, і сам не знає, яку б то