Трубадури імперії: Російська література і колоніалізм - Єва Томпсон

69. Правда, 16 червня 1940 p. та Известия, 2 липня 1940 p.

70. Советское государство и право, 11 (листопад 1940 р.), 59.

71. Советское государство и право, 3 (березень 1940 р.), 11.

72. В. Гудков, «Культура возрожденной страны», Правда, 16 червня 1940 р. «Антисоветская белофинская фальшивка», Известия, 18 вересня 1941 р., Партийное строительство, № 10 (травень 1940 р.), 20–21.

73. Правда, 14 січня 1940 р. та Известия, 2 липня 1940 р.

74. Комсомольская правда, 20 жовтня 1940 р.; П. Федосеев, «Социализм и патриотизм», Коммунист, № 9 (червень 1953 р.), 13; С. Якубовская, «Образование и расцвет социалистических наций в СССР», Коммунист, № 9 (червень 1953 р.), 42–45 та Социалистические нации СССР (Москва: Академия наук, 1955), 142.

75. Известия, 29 червня 1940 р. та Правда, 1 вересня 1940 р.

76. Советское государство и право, 3 (1941 р.), 35.

77. Розглядалися такі підручники: А. Романенко, Пособие по истории России, XX век: для выпускников и поступающих в вузы, (Санкт-Петербург: Тритон, 1996); С. Рябикин, Новейшая история России, 1991–1997: Пособие для учителей, старшеклассников, абитуриентов и студентов (Санкт-Петербург: Нева, 1997); С. Г. Смирнов, Задачник по истории России, 2-е перероблене видання (Москва: Международные отношения, 1995); А. Орлов и др., Пособие по истории отечества для поступающих в вузы (Москва: Простор, 1994); М. И. Главацкий, Россия, которую мы не знали, 1939–1993 (Челябинск: Южно-Уральское книжное издательство, 1995); Хрестоматия по истории для школ и вузов (Москва, 1995). Див. також видання під редакцією С. Б. Чернишова, Иное: Хрестоматия нового российского самосознания, 3 томи, (Москва: Аргус, 1995). Альберт Вікс (Albert Weeks) у своїй праці «Росія повертається до школи» («Russia Goes Back to School») зробив прихильні висновки, розглянувши лише два підручники 1997 р.: Мир в XX веке та История России, XX век (Transitions 6, № 1, січень 1999 p.). Девід Менделофф (David Mendeloff) не погоджується з інтерпретацією Вікса у статті «Надмірна похвала» («Overboard on the Praise», Transitions 6, № 3, березень 1999 p.).

78. Смирнов, 73.

79. Там само, 94.

80. У грудні 1998 р. Російська Дума ухвалила російський бюджет на 1999 р. у розмірі близько 29 млрд. дол. (за обмінним курсом рубля станом на середину грудня 1998 p.). 6 млрд. дол. з цієї суми призначалося на військові витрати. Платню офіцерам було підвищено майже на 100 %, солдатам — на 60 %. Можна зробити висновок, що вчителі, медичні працівники та державні службовці залишаться без зарплати, оскільки в бюджеті немає асигнувань на оплату їхніх послуг. Michael Gordon, «Russia Offers 1999 Budget,» New York Times, 11 December 1998.

81. А. С. Орлов и др., 112.

82. Там само, 111.

83. «Возвращение древних земель Белоруссии, за выход к Балтике», С. Г. Смирнов, 60.

84. Там само, 6. 85. Главацкий, под редакцией, Россия, которую мы не знали.

86. Там само, 401–402.

87. Романенко, 118.

88. Главацкий, 12.

89. «Сталин в Ялте получил ровно то, что западный мир в лице его лидеров не считал с уверенностью своим». В. Цимбурский, «Остров Россия» в книжці «Иное» под ред. Чернышева, т. 2, 213.

90. Романенко, 118.

91. Vernadsky, A History of Russia, 420, 423.

92. Nicholas V. Riasanovsky, A History of Russia, 4-th ed. (Oxford: Oxford Univ. Press, 1984), 516–517.

93. (Ann Arbor: Univ. of Michigan Press, 1968), 245–247.

94. Edward Acton, Russia (London: Longman, 1986), 245–247.

95. New York: Alfred A. Knopf, 1966.

96. (New York: Simon & Schuster, 1960), 513–544.

97. В. Махнач, «Империи в мировой истории», під редакцією Чернишова, Иное, т. 2, 123.

98. Протокол засідання Політбюро ЦК КПРС, 23 квітня 1981 р., у книжці під редакцією Главацького, 252.

99. Рябикин, 204.

100. Агентство Франс-Прес (Москва), 31 жовтня 1998 р.

101. Рябикин, 142.

102. Там само, 141.

103. Там само, 247.

104. Brian Whitmore, «Russia: Yeltsin Launches New TV Channel to Control Information,» Radio Free Europe / Radio Liberty, 29 August 1997.

105. Агентство Франс-Прес, 28 серпня 1997 p.

106. Там само, 14 жовтня 1997 p.

107. Виктор Ерофеев, редактор, Русские цветы зла (Москва: Издательство Дом Подкова, 1997). Есе Варлама Шаламова, Андрія Синявського, Віктора Астаф’єва, Юрія Мамлєєва, Венедикта Єрофєєва, Едуарда Лимонова, В’ячеслава П’єцуха, Валерія Попова, Саші Соколова, Євгенія Харитонова, Тетяни Толстої, Анатолія Гаврилова, Володимира Сорокіна, Дмитра Пригова, Льва Рубінштейна, Юлії Кісіної, Ігоря Аркевича та Віктора Пелєвіна.

108. Респондентам ставили запитання: «Шість років тому, у серпні 1991 року, так званий Державний комітет з надзвичайних подій (Государственный комитет по чрезвычайным происшествиям — ГКЧП) організував путч. Якби події, пов’язані з ГКЧП, відбулися сьогодні, то чию сторону ви прийняли б?» Агентство Франс-Прес, 21 серпня 1997 р.

109. Коммерсант, 31 жовтня 1998 р.

110. Андрей Грачев, «Горит Восток зарею новой», Московские новости, 3-10 серпня 1997 р.

7. ДЕКОНСТРУКЦІЯ ІМПЕРІЇ: ЛЮДМИЛА ПЕТРУШЕВСЬКА

Постколоніальна теорія ґрунтується на припущенні, що тексти, поряд із іншими своїми функціями, є інструментом імперської влади. Художня література захищає цю владу за допомогою символічних систем і таких тлумачень Інших, які возвеличують і прославляють Центр. Як правило, імперська література наповнена героями-переможцями, успішними командирами й господарями землі, які здатні досягти керівного становища у суспільстві, а також великими оповідями про культурну та політичну міць. Нагромадження текстів, що формують ті чи інші позитивні образи та уявлення Центру, створює однорідну культурну базу, на яку спираються колоніалісти. Такі тексти є провідниками реалізації їхньої влади. Пушкін закликав до російської цивілізуючої присутності на Кавказі, Солженіцин помістив на передньому плані російський шпиталь у безликому в усьому іншому Ташкенті, Распутін у черговий раз заявив про законність російської присутності в Сибіру, а Толстой створив привабливу атмосферу дому Ростових, яку стали ідентифікувати з типовою картиною російського сімейного життя. Учені та письменники радянської Росії скористалися можливістю в більш політизованій формі возвеличувати російські здобутки як минулих століть, так і сьогодення, ще глибше занурюючись у суперечливі погляди і образи.

Для розхитування цієї влади та викриття її епістемологічних хиб необхідно контрапунктними голосами впроваджувати дискурс іншого роду, який заперечує трубадурам імперії й проливає світло на пригноблених людей, місця, традиції, події та образи. Останніми роками почали з’являтися письменники, чиє бачення Росії радикально відрізняється від тих твердих імперських переконань, якими проникнуті тексти, що обговорювалися досі в цій книжці. Здається, ці письменники усвідомлюють, що російська імперська ідентичність держави зазнає змін. Окремі із російських жінок-письменниць випереджають інших у діяльності з руйнування імперського простору в художній літературі. Замість того, щоб оспівувати славетне минуле, вони пишуть про жалюгідність теперішнього й принижують величний імперський образ картинами російських невдач. Показуючи відсутність зв’язку між жінками й державою, жінками та імперією, такі письменниці, як, наприклад,