Чорний романтик Сергій Жадан - Іван Михайлович Дзюба

та вражень, щоб укласти соціальну карту суспільства і зміцнитися у своїх перетворчих намірах. Попри тривалий строк вірні друзі не забули його за війнами і травмами, урочисто зустрічали й привезли до рідного міста, де «на нього чекали боржники з кредиторами, з 80 друзями й конкурентами, з сестрами й нареченими, з блаженними та сліпими, з радісними та хворими, з циганами, растаманами, татарами і чеченами. Чекали німі й поламані, згорблені та контужені, діти з гіркими прянощами й дівчата зі штучними перлами». Картину цього знайомого нам всенародного апофеозу — зустрічі Месії — доповнює останній штрих, наче з Мавзолейної площі: «Навіть померлі стояли в такому дзвінкому напруженні, що, коли б не сморід, ніхто б і не знав, що має справу з померлими».

(Це також одна з особливостей нашої недавньої історії, з тією одначе різницею, що сморід часом надійно покривали хмари офіційного фіміаму. Та хіба це тільки історія? А гляньмо на нинішній політичний бомонд і бестіарій!)

Мушу застерегтися: припускаю, що ця асоціація — лише одна з можливих, може, й не найважливіша, — адже й відсилання до біблійного сюжету криє в собі різні прочитання. Тому підемо далі за цим сюжетом.

Отож — Тайна Вечеря.

Вони сіли за стіл, накритий на всіх,

поскидавши шкірянки й важкі піджаки.

Відімкнули мобільники, поклавши їх

біля себе, на стіл, де темніли пляшки…

Він усім наливав, хто сидів за столом.

Наливав по вінця, як самому собі…

Наливав і думав: «Коли тепер

ми іще зберемось без жодних справ?

Ще усі живі й ніхто не помер.

Я їх сам знаходив і вибирав.

Я їх сам кришував і сам боронив,

я їх вів за собою крізь морок і страх,

я тримався за них і дбав про них,

і запалював сонце на їх прапорах.

Молоді й веселі, неголені й злі,

вони правлять світ, як я їх учив.

Я їх знаю всіх, хто при цьому столі

глушить ром і мадеру, яка гірчить.

Я підтримую кожного словом своїм,

я дарую впевненість та благодать,

я годую їх і наливаю їм.

Але хто із них усіх мене здасть?»

Так з усією докладністю і з усією комічною серйозністю, ніби аж із настирною задокументованістю йде опис героїко-бандитської тайної вечері,