Кропива - Валентин Олександрович Кудрицький

– Так, але я не казав, до якого.

Я КИНУВ ПИТИ

Один відвідувач приходив у ресторан і завжди замовляв два по сто, але одного разу прийшов і замовив лише сто грам горілки.

– Що трапилось?– здивувавсь офіціант, який обслуговував старого клієнта на протязі довгих літ?

– Та от, ми з своїм товаришем домовилися, що завжди, де б ми не були – пити за обох відразу.

– І що, товариш помер?

– Та ні, просто я кинув пити.

4.5.1965 р.

ТУТ НЕМА НІЧОГО

Студент поспішає на екзамен по рослинництву. У кишенях у нього були шпаргалки. Щоб не збитися, де яка, він на ходу повторює, перевіряючи кишені:

– Тут жито, тут овес, а тут,– показує на голову,– нема нічого.

7.7.1972 р.

ЧОРНИЛО

Кожен день чоловік у жінки просив карбованця на чорнило, а маленька донечка все те слухала і питає у мами:

– Мамо, наш татко, напевно, багато пише?

– А чому ти так думаєш, донечко?

– А чому він кожен день просить гроші на чорнило?

КАМІНЬ ПОПАДАЄТЬСЯ

Якось після війни один товариш запросив у гості другого.

Але пригостить особливо не було чим і той йому насипав рисової каші, в якій попадались камінчики. Гість їсть, а хазяїн дивиться як гість їсть, аж раптом на зуби гостю попав камінчик. Господар:

– Що там, камінчики попадаються?

– Та іноді і рис також.

3.3.1963 р.

ЯКБИ ЗНАВ, ЗА ЩО

Тільки чоловік переступив поріг свого будинку, як тут же відразу жінку по морді. Та до нього:

– Хоч би сказав, за що?

– Ти дивись, яка шустра. Якби я знав за що, то й не так ще дав би.

ДУЛЮ ДАРОМ...

– Абрам, говорять, що твоя Сара володіє даром?

– Даром? А от... вам даром,– і показав рукою біля ліктя...

ТИ ЙОГО НЕ ЗНАЄШ

Прийшов чоловік у родильний будинок, щоб провідати свою дружину, яка щойно породила і запитує:

– Ну так хто там, хлопчик чи дівчинка?

– Почекай трохи, а то ніяк не можу спіймати.

Коли він прийшов у друге, то запитує знов:

– І на кого похожий наш хлопчик?

– Заспокойся. Воно тобі треба, однаково ти його не знаєш.

ВИСТАВКА СОБАК

У Парижі була виставка службових собак. Кожен власник дав характеристику своїй собаці, а потім звернулись до росіянина, який стояв трохи осторонь із своєю дружиною:

– А у вас яка порода?

– Та у мене також сука, тільки не знаю якої породи.

4.5.1965 р.

ЩОБ АВТОМОБІЛЬ НЕ НАЇХАВ

Микола їсть рибу, а Петро запитує:

– Чому ти кожен день їси рибу?

– Як чому? У рибі багато фосфору.

– Ну і навіщо він тобі той фосфор?

– Щоб очі світились.

– А навіщо вони мають світитись?

– Щоб вночі автомобіль не наїхав.

9.9.1976 р.

ПРИЇЗЖИЙ

У райвоенкоматі воєнком перевіряв чоловіків, хто з них одружений, а хто ні. Вистроїли всіх в одну шеренгу.

– Шикуйсь! – дав команду полковник,– холостяки – один, а одружені – два кроки руш.

Всі зробили свій вибір, а один як стояв – так і стоїть. Воєнком:

– А ти чого стоїш?

– А я – приїзжий, товарищу полковник.

ЧЕСНИЙ КАРБОВАНЕЦЬ

Чоловік прийшов додому, аж дивиться на столі лежить трохи порваний, зібганий, пом’ятий карбованець. Він акуратно його склеїв, потім розгладив праскою, завернув у папір і поклав у нагрудну кишеню гімнастьорки біля самого серця.

– Що ви з ним так возитесь, як з маленькою дитинкою?– перепитав його кум.

– Е, куме, це перший карбованець, який моя жінка заробила чесною працею за все своє життя.

НА ПЕРЕХРЕСТІ

Їде піп на «Жигулях», а назустріч жулік на «Москвичі» і якраз на перехресті врізались один в одного. Вийшов піп і жулік, подивились, покачали головою і журяться.

– Слухай, святий отець, така досада, чи не знайшлось би у тебе чого-небудь заспокійливого ковтнути?..

– Рука даючого не обідніє,– сказав піп і дістав пляшечку.

– Ну, що ж, давай в такому випадку по п’ять крапель,– налив по Марусин поясок і підносить її жуліку.

– Е ні, пане-отче, так ви ж повинні випити першими. А раптом там… – і замовк.

Піп випив чарку, а наступну наливає жуліку. Той подивився на попа і говорить:

– Вибачте, пане отче, але я, краще, зачекаю, поки приїде гаїшник, ну а потім вже і вип’ю.

Крим, санаторій «Морський прибій»

20.1.1976 р.

ЩАСЛИВА

Гарно підвипивший чоловік якось ненавмисно штовхнув бабусю в бік, а та не стрималась і щось йому сердито відповіла.

Він до неї:

– Бабуню, у тебе зуби є?

– Нема вже, шиночку.