Еволюція або Смерть! Пригоди Павіана Томаса - Іван Семесюк
Томас Якович знову перегорнув сторінку і взявся за розділ «Таланти твої, рідна земле моя!» В ньому редакція помістила статтю «Молоде мистецтво» за підписом заслуженого діяча мистецтв В.В. Кажана.
«Що таке молодий художник? В якому віці молодий художник стає обичним художником? Маємо кілька варіантів відповіді на це питання, і всі вони сягають корінням Національної спілки художників України. Отже, в цій нашій НСХУ є формальний підрозділ — молодіжне об'єднання спілки. Членом молодіжного об’єднання можна бути до 40 років включно, а далі — зась. Тобто юридично молодим художником тут вважається дідусь 40 років, часто уже капітально пробуханий і психічно скалічений спробами підняти на-гора трохи творчих гонорарів.
Але все це на папері. В реальності ж, якщо тобі нема 65 років, ти пацан і молокосос, і мусиш бігати по коньяк для аксакалів у магазин, незважаючи на погодні умови. Дорослим художником неформально вважається особа, що досягла 65-річного віку. Така особа може сміливо починати розбудову кар’єри, бо все, що було до того, є просто низьким стартом перед основними звершеннями. Вершиною ж мистецької кар’єри є традиційний арт-перформенс. Коли вам стукає 80 з хуєм, і в спілчанську майстерню ви ходите лише, аби поливати гігантського фікуса, то маєте припинити оплату рахунків за комунальні послуги і не платити рік, а ліпше п’ять-сім. Серед спілчанських 50-річних підлітків починається збурення: у активних творчих людей майстерень нема, а цей старий гриб там засів і не цейго!
До вас направляють делегацію з найбільш бездушних і моторних членів спілки та офіційно пропонують залишити приміщення, бо черга 37 осіб на квадратний метр, а ви тут лупою все засипали і вопше років з двадцять ніхуя путнього вже не робите. Чи не час, шановний, підшукати собі хороший колумбарій? А ви їм на це маєте відповісти: «Цуценята! Ви хочете моєї смерті? Зараз у мене нема зубів і грошей, але колись давно їх у мене було багацько, не те що у вас! Якщо спілка наполягатиме на моєму переїзді з майстерні на цвинтар, то я викинусь з вікна, а перед тим накатаю заяву, що в моїй смерті винуваті ви, гандони!
І тут ви маєте гучно грюкнути дверима перед їхніми носами із сатанинським реготом. Ха-хаха-ха!!! Вигнати вони вас не зможуть, бо ви поважна літня людина і вопше — це не по-людськи, але між собою страшно пересруться на ґрунті визначення, що є гуманним, а що ні. І буде етичний конфлікт, і буде мати, і будуть люде на землі, але суть не в тому Коли всі ці підлітки перемруть від старості і промислових травм, ви все ще поливатимите фікус у майстерні. Це називається аграрний акціонізм».
Томас Якович обвів абзац про аграрний акціонізм і знову перегорнув сторінку. В розділі «Сакральні ниви» він нарешті надибав статтю, підписану псевдонімом «Дордже Крюгер», задоволено хмикнув і вкотре поправив окуляри. Під цим ім’ям, уже не перший рік, Томас Якович публікувався в районній газеті. Редакція брала до друку дідуганову писанину, оскільки боялася його сварливого характеру і, як наслідок, скандалізації робочої атмосфери у виданні. Крім того, писати на теми духовної кризи було нікому, а Томас Якович дуже добре знався на духовних кризах і залюбки ділився своїм досвідом. Стаття мала назву «Від смерті не втечеш!» і була доволі розлогою.
«Дорогі упирятинці! Хочете ви цього чи ні, але народження і смерть є фундаментальними подіями людського життя. Однак смерть, безумовно, є трохи важливішою, бо народжується на світ якийсь огидний хробак, а помирає готова і добре навчена істота. Якщо ви не народилися, то далеко не факт, що народитеся. Але якщо ви ще не вмерли, то помрете гарантовано. Смерть не передбачає народження, а ось народження завжди передбачає смерть. Тому наш світ — це світ смерті і деструкції, де все котиться до бісової матері, а аж ніяк не світ життя і приємних перспектив. Фактично можна сказати, що нічого ніколи і не з’являється, бо тут-таки і зникає. То чим тут можна зарадити?
Шановні земляки, мешканці райцентру і навколишніх сіл! Все дуже хуйово, і зробити з цим нічого не можна! Нові зуби уже не виростуть, а шийка стегна ніколи не зростеться! Залишається тільки одне — лягти і вмерти! Але, звичайно, можна лягти і жити лежачи, бо ненароджена нескінченність не відчує різниці! Так само вона не бачить різниці між Полтавбудінвестом і Махапаранірваною, або між Азаровим і Арджуною.
Нескінченності не лише глибоко похуй на вас, але й рясно насрати! Якщо ви все ж таки вбачаєте різницю між Азаровим та Арджуною, то цим тільки ускладнюєте собі життя. Втім, ускладнює своє життя завжди той, хто боїться порожнечі, хоча в ній абсолютно нічого нема! Навіть в Сутрі Серця Досконалої Мудрості сказано: «Нема страждання, причини страждання, знищення страждання і шляху, що приводить до припинення страждання. Нема мудрості, і нема здобуття, і нема нічого, що можна здобути». То чи варто поратися на городі? Вирішувати вам, дорогі земляки!»
Томас Якович не став дочитувати власну статтю, відклав газету і взявся крутити цигарку з духмяного самосаду. Він потягнувся до радіоприймача, знайшов улюблене радіо «Наруга», закурив і зробив трохи голосніше. Радіо хрипнуло і приємно заторохтіло.
— Доброго дня, шановні радіослухачі! У Києві дев’ята ранку, і ви слухаєте радіо «Наруга» з розетки. Цей ефір з вами проведу я, Роксолана Заглушко, і розпочнемо ми, як і завжди, з новин! — пролунало якесь мелодійне попискування, і голос ведучої продовжив: — Отже, коротко про головне! Сьогодні в Брюсселі почалися перші робочі зустрічі нового прем’єр-міністра Наддніпрянської Імперії пана Годфруа де Валуа Дубогриза з головами європейських держадміністрацій. Під час зустрічі прем’єр-міністр зазначив, що форма без вмісту завжди залишається формою, в той час як зміст без форми — це як самогон без чарки. Якщо зміст ні в чому не міститься, то це і не зміст зовсім, а плазмоїдная хуйня у вакуумі. Тому суть питання нікого не їбе, а головне, щоби все було красиво. Голови європейських держадміністрацій запевнили прем’єра, що вони все зрозуміли, і вийобуватися ніхто не буде.
Також сьогодні відбулося чергове засідання Верховної Ради, на якому було обрано нового голову парламетського комітету з питань остаточного винищення московитів. Ним став двічі герой Наддніпрянщини, бойовий генерал Данило Чавило. Він пообіцяв парламентарям, що все буде пучком, і це питання
