Первісна. У вирі пророцтв - Олег Євгенович Авраменко

вона перенесла частину своїх речей до нового помешкання, а надвечір зібрала там кількох найближчих подруг, щоб у їхньому вузькому колі відзначити цю подію. Така стриманість була продиктована не лише тим, що якраз учора скінчилася триденна жалоба за сестрою Неріс вер Дирдрі. На Тір Мінегані взагалі не було заведено влаштовувати пишних урочистостей з нагоди відьомських роковин, бо якби їх робили для кожної сестри, що наразі перебувала на острові, то довелося б святкувати щотижня, а часом і двічі на тиждень. Зате в країнах Північного Абраду, де відьом прирівнювали до принцес королівської крові, вони мусили відзначати свій день народження з великим розмахом, і той бенкет у Кил Морґанасі на вісімнадцятиріччя Шайни та Бренана був ще порівняно скромним.

Передовсім Ейрін пройшла до кабінету, щоб покласти книжку та свої учнівські зошити, і виявила там два свіжі листи — від Мораґ та Шаннон. Перша повідомляла, що останньої миті таки зголосилася супроводжувати Бренана до Ейгайна, де той мав зустріти своїх кузин, і сьогодні вранці вони відбули з Тахріна. Шаннон у своєму листі коментувала Моражине рішення з притаманним їй гумором: за її словами, це стало наслідком учорашньої обіцянки Брігід навантажити молодих сестер додатковими обов’язками з тим, щоб старші за віком і досвідченіші могли цілком зосередитися на роботі Ради Лордів, перше засідання якої мало відбутися вже завтра. Тож ледача Мораґ визнала за краще на час зборів Ради щезнути з очей Брігід, хай навіть це означало, що наступний тиждень їй доведеться провести в дорозі. Сама Брігід проти цього не заперечувала, бо, по-перше, від Мораґ усе одно не було жодної користі, а по-друге, за останні дні до Тахріна прибуло ще четверо сестер, які досі гостювали в різних князівствах Катерлаху.

А от Шайна, що збиралась була поїхати разом з братом, мусила залишитись у Тахріні на прохання Брігід. Попри свою молодість та брак досвіду, вона напрочуд швидко зорієнтувалася в тонкощах катерлахської політики; Брігід високо цінувала її допомогу і ставила за приклад непутящим Шаннон та Мораґ. У своєму позавчорашньому листі Шайна написала Ейрін, що найближчі кілька років проведе в Катерласі — дбатиме про Бренана, сприятиме зміцненню його авторитету і наглядатиме за тим, аби він не накоїв дурниць і не зіпсував своїх королівських перспектив. Якби Ейрін була вільна, то без найменших вагань вирушила б до Тахріна, щоб допомогти їй у цьому. Вона усвідомлювала всю глибину своєї відповідальності за те, що зруйнувала світлі Бренанові мрії про щасливе життя з коханою жінкою, але нітрохи не шкодувала про свій учинок. Просто не могла шкодувати — бо його втрата була мізерною порівняно з тим, що здобула Ґвен. Уранці Ейрін отримала від неї чергового листа, в якому вона писала, що сьогодні по обіді вже буде в Рондаві й сяде там на перший-ліпший корабель до Тір Мінегану.

Прочитавши обидва листи, Ейрін вирішила, що відповість на них після вечері, відтак перевдяглась і спустилася на четвертий поверх, де було нове помешкання Гелед. Там застала не лише кузину, а також Морін і Арвен, які саме допомагали своїй подрузі оздоблювати вітальню. Фіннела роздавала їм цінні вказівки, і дівчата охоче дослухалися до них, бо за місяць знайомства встигли переконатися, що вона має дуже витончений смак. Кузина знай поривалася зробити перестановку і в Ейрінинім помешканні („причепурити“ його, за її власним висловом), проте Ейрін їй не дозволяла. Вона була задоволена тим, як усе було, і не хотіла нічого міняти.

При появі Ейрін подруги облишили роботу і стали розпитувати її, як пройшло перше заняття в товаристві Олвен.

— То ви вже знаєте? — здивувалась вона. — Звідки?

— Від мене, — пояснила Арвен. — Я вивчала рослинну маґію разом з Олвен, і це, скажу, було не дуже весело. Та сьогодні сестра Евлін відіслала її до сестри Ґлай. Мені пояснила, що хоче працювати зі мною окремо, зробити мої заняття інтенсивнішими, бо я вже почала випереджати Олвен. Але думаю, що справжня причина в тобі. Мабуть, найстарші дали сестрам-наставницям указівку, щоб вони спробували помирити вас.

І Морін, і Гелед згідно закивали. А Ейрін недбало стенула плечима.

— Ну, власне, я з нею й не сварилася. І якщо вона перестане дивитись на мене вовком, буду тільки рада.

— Ти завжди була поблажливою, сестричко, — сказала Фіннела. — Постійно прагнула до того, щоб усі тебе любили.

— Тоді це не поблажливість, — зауважила Гелед, — а навпаки, вимогливість.

— Аж ніяк, — заперечила кузина. — Скільки я себе пам’ятаю, Ейрін нічого не вимагала від інших людей, а їхню любов завойовувала своєю лагідністю.

На ці слова Морін дзвінко розсміялася:

— То ти в нас, виявляється, лагідна, Ейрін? Ніколи б не подумала! Даруй, ти чудова подруга, але лагідною я б тебе нізащо не назвала.

— Я на це й не претендую, — всміхнулась у відповідь Ейрін. — Фіннела перебільшує. Просто я миролюбна і намагаюсь уникати конфліктів. Поблажливість і лагідність тут ні до чого.

— А як же твоє кидання подушками? — запитала Морін. — Хіба це миролюбно?

— А хіба ні? Я ж не кидаю в тебе важкими предметами, не вжалюю болючими чарами. Лише тонко натякаю, що мене не варто будити вдосвіта.

— А ти цього натяку ніяк не збагнеш, — докинула Гелед, дістаючи з холодильної шафи кришталеву вазу з морозивом. — Арвен, візьми креманки та ложки… Ох, нарешті я вільна! — радісно мовила вона, рушивши з вазою до столика, довкола якого Морін уже розставляла м’які стільці. — Сестри-виховательки більше не лаятимуть мене за ласощі. І не примушуватимуть рано лягати спати.

— Можна подумати, — насмішкувато озвалась Арвен, — що досі ти лягала рано.

— Тому частенько отримувала прочухана. А тепер уже ніхто мені не вказуватиме, тепер я офіційно доросла.

Дівчата повсідалися за столом, стали ласувати морозивом, і Ейрін, за наполяганням подруг, коротко розповіла про своє перше заняття разом з Олвен.

— Вона завжди так викаблучується, — прокоментувала Арвен. — Прискіпується до дрібних обмовок та неточностей, страх як полюбляє всіх виправляти.

— Хоч щодо інвазії вона мала рацію, — сказала Гелед. — Бо „вселення“ звучить так, ніби демон просто