Відьма - Томас Олд Х'ювелт
Стів слухав проповідь голови ради, ніби під гіпнозом, знову відчувши дивний магнетизм, який випромінював цей чоловік. Метерс нагадував проповідника пекельного вогню і сірки з неба, що наводить жах, промовляючи з кафедри, і це давало бажаний ефект: Стів відчув страх, безпричинний страх.
А Метерс тим часом продовжував:
— З приводу цих вчинків буде вжито надзвичайно суворих заходів. Нам потрібен запобіжник. Але жоден із цих ваших злочинів не є настільки негідним і загрозливим для всього міста, як те, що зробили ці хлопці своїм ганебним поводженням з відьмою. Відповідно до положень Постанови про надзвичайний стан, така поведінка карається публічним бичуванням на очах всієї спільноти на науку іншим.
Залою прокотилася хвиля загального шоку… а також… саме так, інстинктивного, звірячого збудження. Роберт Грім, не вірячи власним очам, втупився поглядом у голову ради. З місця, де сиділа пані Шеєр, донісся жахливий, несамовитий крик, але Метерсів голос заглушив його, ніби громом:
— Отже, мій вирок такий. Пана Джастіна Вокера і пана Бурака Шеєра протягом сорока восьми годин буде приведено на міський майдан, де публічно кожному з них буде завдано по десять ударів кішкою-дев’ятихвісткою по голій шкірі, як того вимагає традиція. А пана Джейдона Холста, через його подвійний злочин, а також оскільки він досягнув повноліття, протягом сорока восьми годин буде приведено на міський майдан, де йому буде завдано двадцять ударів кішкою-дев’ятихвісткою по голій шкірі, як того вимагає традиція. За цим усі троє проведуть три повних тижні у Дудлтаунському пенітенціарному закладі, після чого правопорушникам буде дозволено возз’єднатися зі спільнотою на умовах ретельного нагляду за ними та належного контролю з боку психолога.
Важко мабуть, було б осягнути масштаби сум’яття, породженого цією новою вибуховою сумішшю безсильного гніву і здавленого напруження, якби в ту мить до трибуни не попрямував Грім. Розвівши в сторони руки, він широкими кроками перетнув сцену.
— Ні, ні, ні! Колтоне, це негарно, це не те, про що ми домовлялися! В яке чортовиння ти нас вплутуєш?
— Грім, це — наш закон! — голова ради тримав у руці згорнуту Постанову про надзвичайний стан і розмахував нею, ніби жезлом, на всі боки. — Він, можливо, тепер і видається дивним, але що ми можемо зробити? Ми повинні зупинити тих хлопців і дати урок іншим.
— Але ж не таким чином! — закричав Грім і повернувся до присутніх. — Люди добрі, ми ж не варвари, правда? Народ, увімкніть здоровий глузд. Це не закони шаріату. Ми можемо гідно це все владнати. Ми можемо за допомогою Пойнту запропонувати слушну альтернативу.
З натовпу прозвучав глузливий сміх, яким влучно скористався Метерс.
— У Вест-Пойнті не знають, що це таке — жити під відьминим прокляттям. Вест-Пойнт безсилий перед злом. Ми живемо ніби під скляним ковпаком і можемо покладатися лише на милосердного Господа… і одне на одного. — Він широко розвів руки, ніби вдавав із себе Ісуса. — У Блек-Спрінзі ми самі попіклуємось про своїх під пильним оком всемогутнього Бога.
— Невже Бог бажає, щоб ми били власних дітей?
Метерсів кадик конвульсивно смикався вгору і вниз.
— Хто шкодує різки, той ненавидить свого сина!
— Це — незаконна розправа!
— Це — внутрішня справа міста. І як ми завжди це робимо під час розгляду внутрішніх міських справ, голос демократії буде почуто.
З місця підвелася удова Телбота, жителька заможної частини міста, і почала говорити з ідеальним самовладанням:
— Я схиляюся до того, щоб погодитися з паном Метерсом. Ми ж не можемо просто так послати їх тричі поспіль до Дудлтауна, так ми з їхньої психіки зробимо кисіль. Саме це сталося з Артуром Ротом: його мозок не витримав. Мені, чесно кажучи, це здається набагато менш гуманним, аніж добре попрацювати батогом якихось п’ять хвилин.
Стів сидів і дивився на цю сцену, не вірячи власним вухам, відчуваючи, як волосся у нього на потилиці стає сторч. Як швидко це все перетворилося на непристойність! Якщо вже оця жінка, саме втілення респектабельності й вишуканості, може підвестися і з такою незворушністю оголосити себе прихильницею публічного сорому, публічних катувань… тоді все, греблю прорвано.
— Та й, крім того, — вела далі пані Телбот, піднявши пальця догори, — якщо вже люди поводяться настільки безвідповідально, що водяться з відьмою, то, гадаю, варто всім дати урок. Я схвалюю ваше рішення.
У відповідь — гудіння. Схвальне, але водночас нервове й насторожене.
— А чим поганий звичайний арешт? — наполягав Грім. — У нас є камери під церквою. Ми можемо психологічними засобами зняти їхні захисні бар’єри і переконати їх у серйозності подібних вчинків. Ми…
— Гріме, ми тебе зрозуміли, — вигукнув хтось із присутніх. — Може, вже сядеш на місце?
Публіка підтримала цей вигук, і Грім безпорадно оглянувся довкола. Стів інстинктивно відчув необхідність підвестися і виступити проти цього фарсу, але Джоселін вхопила його за руку і міцно притисла її собі до живота.
— Стіве, я не хочу, щоб ти виступав. Подумай про Тайлера і Метта.
Він здивовано поглянув на неї, але, побачивши страх в її очах, усе зрозумів. Коли він виступав у справі Артура Рота, йому востаннє пробачили нерозсудливий ідеалізм. Але цього разу все буде інакше. Колективне навіженство зайшло надто далеко, і вибуху не уникнути. Цієї миті вони були героями, бо ж вистежили паразитів, які каменували відьму, і викурили їх з їхніх нір… і, напевно, їм було краще й далі залишатися героями.
— Буде голосування, — шепнула Джоселін. — Хочеться вірити в їхній здоровий глузд.
— Вибач, але я в це не вірю.
Він кинув погляд на Піта, шукаючи підтримки, але Піт вдивлявся кудись удалечінь із байдужим виразом обличчя людини, яка спостерігає за тим, як справджуються її
